Connect with us

З життя

Ти просто ледарка! Так гостей не зустрічають” — візит свекрухи перетворився на емоційний кошмар

Published

on

“Ти просто ледарка! Хіба так зустрічають гостей?” – візит свекрухи перетворився на емоційний жах.

З дитинства я засвоїла просте правило: гостей треба зустрічати з повагою та щирістю. Моя мати обожнювала готувати, і кожен прихід родичів чи друзів ставав маленьким святом. Ми з сестрою допомагали на кухні, тато прибирав – все було по-родинному, по-доброму. Аромат свіжого хліба, гучний сміх і затишок – це було невід’ємною частиною мого дитинства. Я мріяла, що колись у моєму власному домі все буде так само. Але життя іноді підкидає зовсім інший сценарій.

Коли я вийшла заміж за Тараса, ми з ним вирішили часто запрошувати гостей – і моїх, і його. Я раділа цій ідеї, адже вона нагадувала мені про батьківський дім. Наша оселя стала місцем теплих розмов, вечірок і довгих вечерь. Але одного разу з’явилася вона. Мати Тараса. Жінка з запалом, сувора, з гострим язиком. Ззовні вона ласкава, але під цією маскою – отруйні слова, від яких важко відходити.

Спершу я намагалася. Перед її візитами витирала пил до блиску, готувала особливі страви, намагалася вразити. Та, схоже, свекруха була налаштована скептично від самого початку. Коли вона прийшла вперше, кинула оком на стіл і знизала плечима:

– І це все, що ти змогла приготувати? Нудно як у їдальні. Краще б вдома поїла.

Мені було так боляче, що я ледь стримала сльози. Але я мовчала – виховання не дозволяло відповідати. Вирішила: гаразд, наступного разу зроблю ідеально. І ось – день народження Тараса. Я готувала цілий день, шукала незвичайні рецепти, накрила стіл, що аж тріщав. Сподівалася – може, тепер вона скаже хоча б слово схвалення.

Але як тільки свекруха зайшла на кухню, її обличчя перекривилося. Вона навіть не сіла, спершу обійшла стіл, понюхала страви й відразу ж випалила:

– О Боже, ти серйозно? Це ти називаєш святковим столом? Все пересолене, пиріг – як цегла, салати – взагалі ні про що. Ти точно вмієш готувати?

Я не витримала. Вийшла з-за столу й пішла у спальню. Тихо плакала, зарившись у подушку, а в голові звучали мамині слова: «Ти в мене справжня господиня, у тебе все вийде». Вийшло… тільки не перед свекрухою. А вона ще не закінчила:

– Я тобі покажу, як треба готувати. Прийдеш до мене – побачиш, що таке справжній стіл. А це – ганьба. Тарасові з тобою просто не пощастило.

Мені хотілося відповісти, вилити все, що накипіло. Розповісти, як важко дається кожен прийом гостей, як я намагаюся бути доброю дружиною, не скаржуся, не докоряю чоловікові, не прошу допомоги, навіть якщо падаю з ніг. Але я мовчала. А Тарас… Він теж не сказав нічого, ніби його це не стосувалося. Тільки після того, як гості пішли, він підійшов до мене й тихо промовив:

– Пробач. Більше я її не запрошу. Вона занадто.

Я кивнула, не кажучи ні слова. Найбільше боліло не від дорікань свекрухи – до них я вже почала звикати. А від мовчання чоловіка, його байдужості, ніби мої зусилля були невидимі, нікому не потрібні. Тоді я зрозуміла: важливі не страви, не ідеальний стіл. А людина поруч, яка стане на твій бік, навіть якщо ти подаєш звичайну гречку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + 16 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Собака-Пригодник

— Барбосе, йди сюди швидше! — Вискочивши з машини, Тарас кинувся до пса, що лежав біля узбіччя. Але Барбос не...

З життя3 години ago

Чому Димка одразу не злюбив дядю і що з цим робити?

Дядька Тараса Романа зразу не вподобав, а швидше — зненавидів. Мати, нервово перебираючи пальцями, сказала того вечора восьмирічному синові: —...

З життя4 години ago

Спадщина в стінах дому

Українське спадкове подвір’я — І як ти на таке насмілилась? — дивувалась донька. — Мамо, ти ж там будеш сама...

З життя6 години ago

Телефонний дзвінок колишнього: чому я забула вимкнути звук на ніч?

Щоденник. Так не буває. Зранку дзвонив колишній. Забула вимкнути звук на ніч — от і прокинулась. Замість «алло» зітхнула, щоб...

З життя7 години ago

Загадка самотньої пташки…

**Щоденник Галини** Вже кілька тижнів я спостерігала за новою сусідкою, яка заселилася на першому поверсі навпроти мене. Нову мешканку звали...

З життя10 години ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у хвилині вибору.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч з нею притулилась тоненька дівчинка років п’ятнадцяти в короткій спідниці,...

З життя13 години ago

Сльози за мить до свята: момент з натиском материнства.

Оксана стискала зуби, щоб не розплакатися й не зіпсувати святковий настрій. Поправила кофточку на вже помітному животику й, штовхаючи перед...

З життя14 години ago

Моя подружка: ефектна, загадкова та трохи неслухняна

Мова моєї подруги Софійки Коваленко підвішена як слід. Вона гарна, гостроязика й хитра, як лис. Але іноді вміє прикинутися такою...