Вигнала свекруху після зради чоловіка

Наш шлюб із Дмитром тривав шість років, і від початку ми жили в моїй квартирі. Кілька років тому я успадкувала від бабусі однушку, за що була їй безмежно вдячна. З часом ми з чоловіком купили більш просторе житло, і тоді його батьки, які мешкали в селі та не мали грошей на переїзд, попросили дозволу оселитися в моїй старій квартирі. Я зжалилася над ними і погодилася — адже вони завжди добре до мене ставили.

Нещодавно я дізналася, що Дмитро весь цей час зраджував мені. Він майстерно приховував свої пригоди, і я навіть не підозрювала. Але найбільше мене турбувало одне: що робити з його батьками? Вони жили в моїй квартирі роки, сплачуючи лише комунальні. Я хотіла отримувати дохід від оренди, а свекор з свекрухою не могли собі дозволити платити за житло у Києві. Їм довелося б або повертатися в село, де у них був свій дім, або шукати додаткову роботу для оренди.

Вони знали про зраду сина, але жодним словом не підтримали мене. Звісно, вони не винні у вчинках дорослого сина, але якщо Дмитро вже не кохав мене, чому не сказав про це раніше, перш ніж шукати когось на стороні? Тому я вирішила відплатити йому — попросила батьків звільнити мою квартиру. Пояснила, що більше не можу дозволити їм жити там безкоштовно. Це, звісно, засмутило їх, але в мене не було вибору.

Я сподівалася, що виселення батьків змусить Дмитра усвідомити глибину свого зрадження. Свекор зі свекрухою розвели руками: виявилося, вони продали хату в селі, сподіваючись оселитися у місті, а тепер залишилися ні з чим. Але мене це мало хвилювало — адже вони могли звернутися до нової коханки Дмитра. Тепер я шукаю орендарів, щоб мати додатковий прибуток.

Друзі розділилися на два табори: одні вважали мій вчинок справедливим, інші — що я мала пощадити літніх людей і дати їм час. Але я вирішила: годі дозволяти іншим користуватися моєю добротою. Вони жили в мене чотири роки, і я не взяла з них жодної гривні, окрім комуналки.

Мене вражає, як Дмитро міг так вчинити, коли у нашому шлюбі все було добре, без сварок. Можливо, я йому просто набридла, і він шукав розваг деінде. Боляче, що він не цінував мою турботу, підтримку, смачні вечері. Я впустила його та його рідних у своє житло, а натомість отримала зраду.

Я сказала Дмитру, що подаю на розлучення. Він благав пробачити, але я була непохитна: зраду не пробачаю. Хто зрадив раз — зрадить знов. Я виписала його з квартири, а батькам дала час на пошуки — адже скоро мали заїжджати орендарі. Хай дякують за це своєму синові.

Іноді я відчуваю себе жорстокою, але розумію: не можна дозволяти іншим використовувати твою доброту. У цьому світі все повертається. Так вони й заслужили.