Connect with us

З життя

«Не твой, но прошу — позаботься о нём»

Published

on

Она шла домой сквозь колючий московский вечер, тяжесть рабочего дня висела на плечах, как старый тулуп. Алёна мечтала лишь о тёплом борще, ванне с берёзовым веником и забытьи под мерное тиканье часов. В сумке жались ключи от квартиры, когда сзади раздался шорох — не шаги, а скорее шелест опавших листьев. Обернулась: стояла девчонка, тонкая как лучинка, с трясущимися руками и свёртком в одеяле.

— Вы… Алёна? Жена Кирилла? — голос у неё прыгал, как заяц по кочкам.

— Я. А тебе что?

— Меня зовут Дашенька… Это… это ваш Кирилл… он… у нас с ним сын. Феденька.

Сердце провалилось куда-то в подвал. Алёна фыркнула:

— Ну да, сразу видно, как “утешил” тебя мой ненаглядный. И че теперь?

— Мне некуда идти. Родители выгнали… Он ваш, заберите его…

— Родила — сама и расхлёбывай! — Алёна резко развернулась, но внутри всё кипело, будто самовар перед праздником.

Кирилл пришёл поздно, глаза в пол. Она спросила прямо:

— Ты её трахал?

Он не стал выкручиваться:

— Да… Один раз. Было… после ссоры с тобой…

В дверь снова постучали. На пороге — тот же свёрток, записка: *«Федя. Он хороший. Пожалуйста»*.

Кирилл окаменел, будто его морозом сковало. Алёна взяла ребёнка — тёплого, пахнущего молоком.

— Беги в аптеку. Подгузники, смесь, грелку. Живо.

Дни поплыли, как льдины по весенней реке. Кирилл метался между домом и работой, но в глазах — пустота. Его мать кричала: *«Подкидыша в дом? Да ты с ума сошла!»*. Он потребовал сдать тест. Результат грохнул, как гром среди ясного неба:

— Не мой. — Кирилл стоял, будто его подменили. — Отдадим в приют.

Алёна прижала Федю к груди:

— Он мой. Уходи, если хочешь.

Кирилл ушёл. А через месяц у Феди поднялась температура — сорок, судороги. Больница, зелёнка на стенах, запах лекарств. Там был врач — Сергей. Спокойный, с тёплыми руками. Он сказал:

— К вам приходила девушка… Даша. Спрашивала про мальчика.

— Приведи её.

Даша оказалась тенью — худой, с красными глазами.

— Я ошиблась… Отец — тот, который меня бросил. Кирилл просто… был рядом. Мне некуда было бежать…

Алёна слушала и вдруг вспомнила: пять лет назад она выпила таблетки, чтобы не рожать от первого мужа.

— Переезжай ко мне. Поможем друг другу.

Даша выучилась на швею, встретила электрика Сашку. Они забрали Федю. А Алёна… Сергей однажды остался на чай. Потом — навсегда.

Кирилл стучался в дверь через год — новая жена выгнала. Но дверь не открылась.

Судьба — как матрёшка: внутри горя всегда прячется что-то тёплое. Надо только разглядеть.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 2 =

Також цікаво:

З життя51 хвилина ago

Хто мій батько?

— Хто мій справжній батько? — Олесю, підемо у неділю в кіно? — Не знаю. Мама вечорами не відпускає. Хіба...

З життя2 години ago

А ти мені був до вподоби…

Олена вийшла з офісу і підійшла до своєї машини на парковці. Капот і лобове скло були вкриті тонким шаром снігу....

З життя3 години ago

«Гідний партнер»

Оксана стояла біля вікна й дивилася на спорожнілий двір. Утоптаний сніг був усіяний блискітками від хлопавок, а на голі гілки...

З життя4 години ago

Ти залишишся в моєму серці назавжди

Я тебе ніколи не забуду Оксана Михайлівна йшла додому в розстібнутому драповому пальті, з потертим портфелем у руці, де лежали...

З життя5 години ago

Невідома любов

**Неволюблена** З дитинства Олена ненавиділа своє ім’я. Застаріле, бабусіне. Коли вона підросла, мати розповіла, що батько колись закохувався в красуню...

З життя5 години ago

Ти знаєш, у мене немає шансів стати матір’ю…

Перший день занять у виші почався з лекції. Оксана довго блукала коридорами, поки не знайшла потрібну аудиторію. Ледь встигла сісти...

З життя6 години ago

Забута любов

**Ненависне ім’я** З дитинства Оленка ненавиділа своє ім’я. Застаріле, бабусяче. Коли вона підросла, мати розповіла, що в батька колись була...

З життя6 години ago

Коли ж ти, нарешті, зробиш те, що обіцяв?

Я теж не хочу сваритися. Та коли ж ти, нарешті, приб’єш ту полицю? У суботу після сніданку Марічка взялася за...