Connect with us

З життя

Нестерпні втручання свекрухи: сил немає, а виходу немає.

Published

on

Щоденник

Якби я знала, до чого це приведе, ніколи б не погодилась. Але тоді, п’ять років тому, коли ми з Максимом шукали квартиру, він наполягав: «Давай візьмемо тут, поряд із мамою. Завжди поруч — допоможе, придивить, якщо щось. Вона у мене золота». Ми купили. Вона — на четвертому поверсі, ми — на другому. Я, наївна, думала, що близькість буде на користь. А вийшло — на лихо.

Спочатку було тихо. Свекруха іногда заходила — посидіти з дитиною, принести пиріжків. Я не заперечувала. Більше того, намагалася бути ввічливою, вдячною, навіть привітною. Але незабаром ситуація почала виходити з-під контролю. Особливо коли ми з сім’єю виїжджали на вихідні на дачу чи на природу. Залишили їй ключі — «полити квіти». Тепер думаю, що це була моя найбільша помилка.

Щойно ми виходимо з під’їзду — вона вже в нас. Не просто поливає квіти, а влаштовує справжню «ревізію». Вона вторгається в наше особисте життя без жодних сумнівів. Я повертаюся додому й не впізнаю своє помешкання. Постільна білизна лежить у ящику разом із шкарпетками. Половина речей валяється на підлозі із запискою «викинути». Решта — вже в пранні. Хоча в мене вдома ніколи не буває бруду!

На кухні — іще хаос. Посуд розставлений по-новому. Де стояли чашки — тепер каструлі. Де була сіль — зараз цукор. Тиждень шукаю, злісь сама на себе. А найгірше — дитячі іграшки. Свекруха вважає за потрібне «навести лад» і там. Все вивалює на підлогу, половину викидає — «старе, запилене, неграбельне». Те, що мій син щовечора грався цим плюшевим ведмедиком, її не хвилює. Вона вирішила — і крапка.

Мої квіти, ті самі, за якими вона мала «доглядати», тонуть у воді. Тропічні рослини — напівзасохлі й общипані. «Прибирала хворі листки», — каже вона. Тільки чому тоді все листя опинилося в смітнику?

Окрема історія — моя косметика. Вона не просто чіпає — вона нею користується! Парфуми, креми, лаки для нігтів, навіть мою пилку забрала собі в сумку. Ніби це спільне. Мовляв, все одно в домі, чого жаліти. Я почала купувати все в двох екземплярах, бо інакше нічого не лишається.

Я намагалася говорити з нею. Просила чемно: «Не чіпайте речі, будь ласка. Полійте квіти, і все». Але у відповідь — або глухе мовчання, або фраза на кшталт: «Я ж як на краще». Кожен раз одне й те саме. Ніби я в своїй власній квартирі — гість.

Розмовляла з чоловіком. Плакала, благала, пояснювала. Але Максим стає на її бік. «У мами слабке серце. Їй не можна хвилюватися. Потерпи, вона ж від душі старається». Але ніхто не думає про мій терпець. Він вважає, що я причіплююся. Що його мама просто хоче допомогти.

Я вже не знаю, що робити. Усередині мене все кипить. Кричати я не вмію, виховання не дозволяє. Та й не хочу опускатися до грубощів. Але тримати все в собі — більше немає сил. Боюся, що одного разу не витримаю. І тоді наслідки будуть вже зовсім інші — і для сім’ї, і для стосунків.

Я втомилася. До тремтіння. Це не «золота свекруха», а контрольуюча, нав’язлива, безцеремонна жінка, якій я не можу сказати «іди геть» — бо чоловік не зрозуміє. Бо вона поруч, бо «так простіше».

Але мені вже не простіше. Мені страшно повертатися додому. Бо кожного разу я не знаю, що знайду — і що втрачу.

Що робити? Далі терпіти? Чи, попри всі заперечення чоловіка, нарешті сказати: «Годі!» — і повернути собі право на власний простір?…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − тринадцять =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Refusing to Care for My Husband’s Sick Aunt, Who Has Her Own Children

Emily, you know David runs his own company, he spends days in meetings, and Sophie lives on the other side...

З життя1 годину ago

My Mother-in-Law Demanded a Duplicate Set of Keys to Our Flat and Faced Rejection

29April2025 Today Margaret Hughes, my motherinlaw, turned up at our flat in Camden demanding a spare set of our frontdoor...

З життя2 години ago

I Cared for Him for Eight Long Years, Yet No One Ever Showed Their Gratitude

Ive spent eight years looking after him, and not a single thankyou ever slipped my way. You all know how...

З життя3 години ago

My Mother-in-Law Took It Upon Herself to Redecorate My Kitchen to Suit Her Taste While I Was at Work

Lydia, could you keep an eye on Mum while Im at work? Please, you know how much that kitchen remodel...

З життя12 години ago

Caught My Sister-in-Law Trying on My Clothes Without Permission

I caught my sisterinlaw, Iona, fumbling through my clothes without asking. Sam, please, can we keep the nightstays to a...

З життя13 години ago

Don’t Judge Me Harshly

Dear Diary, The thought of the NewYear holidays had me buzzing with anticipation. Id booked a short trip to Aviemore,...

З життя14 години ago

You Brought Her to Us Yourself

You brought her into our lives yourself, Emily whispered, her voice trembling like a violin string about to snap. Mark,...

З життя15 години ago

Listen to Your Inner Voice

Listen to yourself, Emily heard herself say. Emily, we agreed. Granddads waiting, Helen called from the doorway, clutching a bag...