Connect with us

З життя

«Він їсть за трьох, а думає лише про себе… Замість дружини у мене холодильник»

Published

on

Я колись думала, що замки на холодильник — це просто жарти з інтернету. Аж поки не побачила його на власні очі — металевий замочок з ключем, на полиці серед побутових дрібниць. Стояла, дивилася, і вперше серйозно подумала: а може, справді варто купити? Не від дітей ховати їжу, не від злодіїв. Від власного чоловіка…

Мене звати Соломія, мені тридцять, живу з чоловіком і донькою у Львові. Працюю, кручуся як вирвана, але найбільше виснажує не робота, не дитина, а людина, з якою ділю дах. Мій чоловік, Богдан, не бачить нічого, окрім своєї тарілки. Він їсть. Постійно. Без тями, без міри.

Приходжу додому втомлена, знаючи, що в холодильнику залишилось трохи м’яса, сиру, йогурт для доньки. А відкриваю — пусто. Не трохи з’їв, а все. Мовчки, без питань. Ковбаски, сир, навіть полуницю, куплену для дитини — все зникає. Немов у прірву.

Нещодавно купила дитині вишні. Знаєте, скільки вони коштують не в сезон? Але донька побачила в магазині, попросила. Я не змогла відмовити. Вона їла по трохи, з таким задоволенням… Я навмисно відклала половину на ранок. А прокинулася — контейнер порожній. Він з’їв усе. До останньої ягідки. І ще посміявся: «То купи ще! У нас є гроші, у чому проблема?»

А проблема, Богдане, в тому, що ти не думаєш! Ні про дитину, ні про мене! Не спитав, не подумав — просто з’їв, наче це твоє по праву. А я — як годівниця, тільки встигаю купувати та готувати. Ти доїв останню ковбасу — і що? Ні каяття, ні бажання якось виправитись.

Він виріс з матір’ю, яка годувала його до відвалу. Величезні порції, постійні смаколики. Він високий, колись займався спортом, але звички лишились. А я? Я звикла до помірності. Так сама й доньку вчу — не до надлишку, а до усвідомлення. Але батько — їй зовсім інший приклад: з’їсти все й одразу.

Я не прошу заощаджувати. У нас з грошима нормально: я працюю в дизайнерській студії, він — у логістичній компанії. Справа не в гривнях, а в повазі. У вмінні думати не тільки про себе. Побачив — подумай, чиє це. Дитина просила? Дружина відклала? Невже так складно?

І ось я знову стою перед холодильником. Знову пусто. Знову гнів стискає груди. Я втомилася. Я не виходила заміж, щоб стати кухарем. Я хотіла бути коханою жінкою, матір’ю, партнеркою. А не постачальником їжі для дорослого чоловіка, який бачить у домі лише тарілку і диван.

Кажу йому: «Ти живеш не з родиною, а як самотній чоловік, тільки з доступом до нашого холодильника». А він лише махає рукою: «Ти погана господиня, якщо їжі не вистачає. У нормальних дружин усе під рукою». Серйозно? То може, і пральну машину за дружину заведемо?

Все частіше думаю — може, потрібно не замок на холодильник, а ключ до власного життя. До того, де я не обслуговчий персонал. До того, де мої бажання хтось враховує. До того, де я — не просто дружина, а людина, яку чують і поважають.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Новая жена сына с детьми превратила дом в ежедневный хаос

Уже третий год длится этот кошмар. Когда мой сын Игорь привёл в нашу квартиру новую жену — Светлану с двумя...

З життя6 хвилин ago

Дарунок на річницю, що змінив усе моє життя

Ось історія, адаптована для української культури: Марійка уважно розглядала своє відображення у дзеркалі. Сьогодні вона була особливо гарна: акуратна зачіска,...

З життя35 хвилин ago

Знову це блюдо? Я втомився від постійної злиденності!

— Знову гречка з салом, мамо? Я вже не можу цього терпіти! — вигукнув син, його голос був повний злості....

З життя47 хвилин ago

Жесткая Ира: Коллеги привыкли к ее правде-матке

Вероника славилась своей прямотой. Сколько коллеги её знали — она всегда говорила правду в лоб. И плевать, хочешь ты её...

З життя50 хвилин ago

Самотність під дощем

Під дощем самотності Дружина Тараса, Оксана, почала дивно поводитись. Одного разу вона влаштувала скандал на порожньому місці, звинувачуючи його у...

З життя1 годину ago

Втратив назавжди, не встигнувши перепросити

Темні вулиці Львова провожали Мирослава додому після довгого трудовного дня. Він ішов, занурений у думки, але тривога стискала сердце. Вікна...

З життя1 годину ago

Життя дало мені новий шанс втекти від його гніву

Щоденник. Вечір у нашій хаті в Черкасах був звичайним: я, Марія, прибирала після вечері, мій чоловік Олексій дивився телевізор, а...

З життя1 годину ago

Чи знову яйце з рисом, мамо? Скільки можна терпіти цю бідність!

— Знову гречка з салом, мамо? Я вже не можу це терпіти! — розлючено скрикнув син. Мати здригнулася. Дерев’яна ложка...