Connect with us

З життя

Как муж осознал суть «отдыха» в декрете за одну неделю

Published

on

**12 октября**

Много мужчин уверены, что декрет — это сплошной отдых, когда жена сидит дома, пьёт чай и изредка балуется с ребёнком. Как же они ошибаются… Наш случай — хорошая притча для таких умников.

У нас в семье двое сорванцов — Ваня и Петя, с разницей в год. Эти двое — будто ураган: то покоряют космос на диване, то осаждают крепость из подушек. А я среди этого — то пленник, то злой дракон. Плюс готовка, стирка, уборка, магазины — к приходу мужа всё должно сиять, а на плите дымиться борщ.

Муж, Дмитрий Сергеевич, трудился на заводе, кормил семью. Я старалась, чтобы после смены он отдыхал — детям сказку на ночь, иногда в конструктор с ними поиграет. Но денег вечно в обрез: ипотека жмёт, каждый рубль на счету.

А потом грянул гром: на заводе сокращения, Диму уволили. Дали расчёт — две зарплаты, но он будто в ступор впал. Дни напролёт — на диване, в телевизор уставился. Ждала, что очнётся, работу искать начнёт… но нет.

Когда сбережения начали таять, я не выдержала:

— Дима, мне предложили работу. Раз ты пока свободен, может, сам с детьми побудёшь?

Он глаза округлил:

— То есть… я в декрет? Кастрюли, пелёнки, песочницы?

Я усмехнулась:

— Ты же говорил — «лёгкий отдых». Проверишь на себе.

Он кряхтел, но согласился. Я ему инструкции выдала: график кормёжки, купания, куда бежать, если Ваня опять спрячет Петин ботинок. Дмитрий даже в блокнот всё записал — серьёзно так, будто экзамен сдаёт.

Мой первый рабочий день… Боже. Прихожу — квартира будто после нашествия монголов: игрушки в каждом углу, посуда в раковине горой, дети голодные, в соплях. Дмитрий встретил меня виновато:

— Прости… Я думал, суп быстрый, а он пригорел…

Первые дни я его жалела — мол, новичок. Но к концу недели он рухнул на диван и простонал:

— Всё. Это не отдых. Это ад. Давай в садик их срочно оформлять.

Мы подсуетились, детей пристроили, Дима рванул искать работу. Нашёл, кстати, быстро. Теперь иногда вспоминаем его «отпуск» и смеёмся.

Вывод прост: декрет — это не халява, а работа потяжелеТеперь, когда ужин подгорает, Дмитрий только вздыхает и шепчет: «Спасибо, что ты всё это делаешь».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − десять =

Також цікаво:

З життя48 хвилин ago

Будинок на межі невідомості

Будинок на краю болота Оксана стояла серед зарослого подвір’я, по пояс в лободі й кропиві, і дивилася на похилену хатину...

З життя54 хвилини ago

Дитина на вулиці: голоси, що ведуть у небезпеку

Ходили собі люди вулицею й помітили дитину. Викликали поліцію. Дівчинка шепнула офіцеру, що голоси наказали йти — й показала на...

З життя2 години ago

Одна на вирішальному бою

Українських маяків Оксана вперше побачила маяк у книжці, коли їй було п’ять. На малюнку він стояв самотній і високий, а...

З життя2 години ago

Чекаючи на тишу, натрапляю на шум

Чекаю тиші, а отримую галас — Марічко, я ж просила — тільки наша родина! — Оксана, стоячи біля плити, обернулася...

З життя3 години ago

Непройдений тест на зв’язок

**Щоденник** Я розмішувала молоко у дитячій каші, коли Іван намагався з кубиків збудувати «найвищий у світі ліфт». За столом покхилювала...

З життя3 години ago

Я посадила дерево замість нас обох.

Вона не встигла посадити дерево. Я зробила це за нас Оксана сиділа за старим дерев’яним столом у вітальні, тримаючи в...

З життя4 години ago

Солодкі і гіркі розчарування

“Торт та інші розчарування” Олена збивала крем на бісквіт, її рухи були точними, як у годинникаря. Торт для Соломії, її...

З життя4 години ago

Непокірна донька

— Оленко, ти знов свою тканинну дурницю в хату принесла? — сердито питала мати, зустрічаючи доньку на порозі. — Це...