Connect with us

З життя

Бабуся продала квартиру без жалю після новини від онука

Published

on

Коли бабуся дізналась, що онук хоче вигнати її з квартири, вона без жалю продала її.

Навіщо брати іпотеку, якщо можна дочекатись, поки бабуся помре, і отримати її житло? Саме так міркував двоюрідний брат мого чоловіка, Дмитро. У нього дружина Оксана та троє дітей, і вся їхня родина живе в очікуванні спадщини. Вони не хочуть зв’язуватись з кредитами, віддаючи перевагу мріям про день, коли бабусина квартира дістанеться їм. Поки вони живуть у тобто Оксаниної матері у тісній двокімнатці в Одесі, на узбережжі Чорного моря, і, судячи з усього, це життя їх нещадно тяготить. Дмитро й Оксана все частіше шепочуться про те, як би швидше «вирішити питання» з бабусею.

А бабуся, Надія Степанівна — справжня перлина. У свої сімдесят п’ять вона сповнена енергії, живе яскраво й не скаржиться на здоров’я. Її будинок у центрі Одеси завжди відкритий для друзів, вона освоїла смартфон, ходить на виставки, відвідує театри, а іноді навіть дозволяє собі легкий флірт на танцях для пенсіонерів. Вона ніби випромінює світло, і її життя — приклад того, як можна насолоджуватись кожним днем. Але для Дмитра й Оксани це не привід для гордості, а причина подразнення. Вони втомились чекати.

І ось їхнє терпіння урвалось. Вони вирішили, що Надія Степанівна має переписати квартиру на Дмитра, а сама переїхати у будинок для літніх. Вони навіть не приховували своїх намірів, заявляючи, що «бабусі там буде краще». Але Надія Степанівна не з тих, хто здається. Вона рішуче відмовилась, і це розпалило справжній вогонь. Дмитро розлютився, кричав, що вона «егоїстка» і «повинна думати про онуків». Оксана підсипала масла у вогонь, натякаючи, що бабуся «занадто зажилась».

Ми з чоловіком, дізнавшись про це, були в шоці. Надія Степанівна завжди мріяла про подорож до Єгипту — побачити піраміди, вдихнути аромат спецій, пройтись вулицями Каїру. Ми запропонували їй переїхати до нас, здати її квартиру в оренду й копіти на мрію. Вона погодилась, і незабаром її простора трикімнатна квартира в центрі міста почала приносити дохід. Дмитро й Оксана, почувши про це, влаштували грандіозний скандал. Вони вважали, що квартира за правом їхня, й вимагали, щоб бабуся пустила їх туди жити. Вони навіть звинуватили мого чоловіка, Ігоря, у тому, що він «обробив» бабусю заради спадщини. Дмитро дійшов до того, що вимагав віддати йому гроші від оренди, називаючи їх «своєю законною часткою». Ми відповіли, що цього не буде, і крапка.

Оксана почала навідуватись до нас майже щодня. То сама, то з дітьми, то з якимись неймовірними подарунками. Вона випитувала, як справи у бабусі, але ми бачили її справжню мету — вони з Дмитром все щили сподівались, що Надія Степанівна скоро «пітам, а ато оставить им наследство. Їхня жадібність і безсоромність вражали.

Тим часом Надія Степанівна назбирала достатньо грошей і вирушила в Єгипет. Повернулась вона сяюча, з валізою історій та фотографій. Ми запропонували їй не зупинятись: продати квартиру й продовжити подорожі, а на старість жити з нами у мирі й затишку. Вона задумалась і наважилась. Її велика квартира пішла за гарну ціну, а на виручені кошти вона купила маленьку затишну студію на околиці Одеси. Решту грошей вона вклала у нові пригоди.

Надія Степанівна об’їхдила Італію, Угорщину та Чехію. В Чехії, на екскурсії Карловим Мостом, вона познайомилась з австрійцем на ім’я Фрідріх. Їхній роман був як із кіно: у сімдесят п’ять років вона вийшла за нього заміж! Ми з Ігорем прилетіли на весілля до Відня, і це було неймовірно — бачити, як вона сяє у білій сукні, оточена квітами та посмішками. Надія Степанівна заслужила це щастя. Вона все життя працювала, виховувала дітей, допомагала онукам, а тепер нарешті живе для себе.

Дмитро, дізнавшись про продаж квартири, прийшов у шаленство. Він вимагав, щоб бабуся віддала йому студію, стверджуючи, що «їй і так вистачить». Як він збирався розмістити там п’ятьох — загадка. Але нас це вже не хобуто. Ми щасливі, що Надія Степанівна знайшла своє місце під сонцем. А Дмитро й Оксана… Їхня історія — нагадування, що рідні іноді показують своє справжнє обличчя, коли справа доходить до грошей.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять − два =

Також цікаво:

З життя2 години ago

The Shadow of the Wanderer on the Fresh Snow

The Shadow of the Gypsy on White Snow The crisp, icy air of January seems forever stained by the scent...

З життя2 години ago

Whispers Behind the Glass

The Whisper Behind the Glass The nurse, a woman with a weary, wind-beaten face and eyes dulled from years of...

З життя10 години ago

Whispers Behind the Glass

**The Whisper Beyond the Glass** The nurse, a woman with a weary, wind-worn face and eyes dulled from years of...

З життя10 години ago

While His Wife Worked, He Cared for His Sick Mother — Until She Caught Him Buying Flowers for Another Woman

Emma couldnt remember the last time shed felt this relaxed. Her business trip had been delayed by a few hours,...

З життя12 години ago

Husband Cared for His Sick Mother While His Wife Worked—Until She Spotted Him Buying Flowers for Another Woman

Valerie couldnt remember the last time shed felt this relaxed. Her business trip had been postponed by a few hours,...

З життя13 години ago

Lonely Housekeeper Finds Phone in the Park—What She Saw When She Turned It On Left Her Stunned

A solitary park keeper found a phone on a bench. When she turned it on, she could hardly believe her...

З життя1 день ago

Daddy, Don’t Go! Please Don’t Leave Us! No More Toys, No More Sweets – Just Stay With Us! Six-Year-Old Oliver Clings to His Father’s Leg, Begging Him to Stay

“Daddy, don’t go! Please, dont leave us! Dad, dont buy me anything else, or Alfie either. Just stay with us!...

З життя1 день ago

Just Now I Thought to Myself, You and I Must Be Some Kind of Misfit Family

*Diary Entry 12th June 2024* I caught myself thinking todayperhaps our family is all wrong. “Its so good to have...