Connect with us

З життя

«Свекровь возмущена: невестка присела на шею сыну, находясь в декрете с детьми!»

Published

on

«Невестка села на шею моему сыну!» — ворчала свекровь, обвиняя меня в лени, пока я растила двоих детей.

Я с самого начала знала, что свекровь меня не полюбит. Не из-за моего характера или поступков — просто я из глубинки, а она — москвичка. Для неё этого хватило, чтобы считать меня недостойной её сына. «Не его уровня», — говорил её каждый взгляд.

Когда мы с Антоном поженились, её холодность ощущалась в каждом слове. Она улыбалась сквозь зубы, а её вопросы звучали как допрос. На свадьбе она бросила: «Хоть кто-то позаботится о продолжении рода». Эти слова врезались в память.

Мы сразу решили жить отдельно — снимали маленькую квартиру, но она была наша. Я сказала мужу прямо: «С твоей матерью под одной крышей я не выживу». Он меня понял. Даже когда свекровь настаивала: «Зачем платить за съём, когда у меня есть место?» — он отвечал твёрдо: «Мы справимся сами».

Тогда она окончательно решила, что это я настраиваю её сына против семьи. Её уколы стали тоньше, но я чувствовала их каждый раз. Я терпела — ради мужа, ради мира.

Первого ребёнка мы ждали с радостью. Но свекровь только качала головой: «Как вы будете жить на одну зарплату? Совсем с ума сошли!» Мы не сдались. Я подрабатывала, Антон брал подработки. Ни копейки у неё не просили.

Когда родился Сашенька, свекровь смягчилась. Приезжала, носила подарки, ахала. Я даже подумала — может, всё наладится? Но стоило мне забеременеть снова, как её лицо исказилось от злости.

«Ты что, совсем обленилась? Одного мало? Пусть Антон пашет, а ты будешь ногими болтать?!» Я молчала. Но когда она прошипела: «Сделай аборт и иди работать, как все нормальные!» — муж не выдержал. Впервые в жизни он крикнул на неё: «Хватит! Это наша жизнь! Не лезь!»

С тех пор она исчезла. Лишь шепчется за спиной, что я тунеядка, что рожала, чтобы не работать. Мне больно не из-за её слов — я к ним привыкла. Больно, что его мать могла бы быть рядом, радоваться внукам… а вместо этого травит нас.

Да, я сейчас дома. Но это не отдых. Это бессонные ночи, капризы, пелёнки, кастрюли. Я устаю больше, чем в офисе. И я не «сижу на шее» — у нас с мужем всё общее. Дети, дом, жизнь. Когда-нибудь я вернусь к работе, а пока растим их вместе.

Почему она не видит этого? Почему вместо поддержки — только злость?

Нам хорошо. Мы любим друг друга. И всё, чего я хочу — чтобы нас оставили в покое. Без яда, без упрёков. Потому что наша семья — это наше. И никто не имеет права её разрушать. Даже родная мать.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 − два =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Втратив її назавжди, не встигнувши попросити вибачення

Темні вулиці Чернігова провожали Тараса додому після важкого трудового дня. Він крокував, занурений у свої думки, але тривога стискала йому...

З життя18 хвилин ago

Я – більше ніж доглядальниця

Мені 62 роки, я живу у Львові і нещодавно пережила ситуацію, яка розколола моє серце. Моя донька, Соломія, та її...

З життя20 хвилин ago

Чому ти ненавидиш мене, коли я піклуюся про тебе?

Моє життя в маленькому селі під Житомиром перетворилося на нескінченний жах. Я, Олена, вже багато років живу під одним дахом...

З життя22 хвилини ago

Втрачена назавжди: не встиг вибачитись

Темні вулиці Львова супроводжували Тараса додому після довгого робочого дня. Він ішов, заглиблений у свої думки, але тривога стискала сердце....

З життя23 хвилини ago

Коли терпінню настав край, доля відкрила нові двері

Я більше не могла витримувати його гнів, але життя подарувало мені новий шанс. Вечір у нашій київській квартирі був звичайним:...

З життя1 годину ago

Втратити назавжди, не встигнувши попросити прощення

Темні вулички Києва супроводжували Миколу додому після важкого робочого дня. Він ішов, загублений у думках, а тривога стискала серце. Вікна...

З життя1 годину ago

Я приніс погані новини, але батьки вразили мене ще більше

Олег їхав у старенькому автобусі по загрузлих дорогах до батьків у передмісті Львова, і серце його стискалося від важкого передчуття....

З життя1 годину ago

Новий шанс: Як я звільнилася від тиранічного гніву

Вечір у нашій квартирі в Черкасах був звичайним, як сотні інших: я, Оксана, прибирала після вечері, мій чоловік Богдан дивився...