Connect with us

З життя

«Свекровь возмущена: невестка присела на шею сыну, находясь в декрете с детьми!»

Published

on

«Невестка села на шею моему сыну!» — ворчала свекровь, обвиняя меня в лени, пока я растила двоих детей.

Я с самого начала знала, что свекровь меня не полюбит. Не из-за моего характера или поступков — просто я из глубинки, а она — москвичка. Для неё этого хватило, чтобы считать меня недостойной её сына. «Не его уровня», — говорил её каждый взгляд.

Когда мы с Антоном поженились, её холодность ощущалась в каждом слове. Она улыбалась сквозь зубы, а её вопросы звучали как допрос. На свадьбе она бросила: «Хоть кто-то позаботится о продолжении рода». Эти слова врезались в память.

Мы сразу решили жить отдельно — снимали маленькую квартиру, но она была наша. Я сказала мужу прямо: «С твоей матерью под одной крышей я не выживу». Он меня понял. Даже когда свекровь настаивала: «Зачем платить за съём, когда у меня есть место?» — он отвечал твёрдо: «Мы справимся сами».

Тогда она окончательно решила, что это я настраиваю её сына против семьи. Её уколы стали тоньше, но я чувствовала их каждый раз. Я терпела — ради мужа, ради мира.

Первого ребёнка мы ждали с радостью. Но свекровь только качала головой: «Как вы будете жить на одну зарплату? Совсем с ума сошли!» Мы не сдались. Я подрабатывала, Антон брал подработки. Ни копейки у неё не просили.

Когда родился Сашенька, свекровь смягчилась. Приезжала, носила подарки, ахала. Я даже подумала — может, всё наладится? Но стоило мне забеременеть снова, как её лицо исказилось от злости.

«Ты что, совсем обленилась? Одного мало? Пусть Антон пашет, а ты будешь ногими болтать?!» Я молчала. Но когда она прошипела: «Сделай аборт и иди работать, как все нормальные!» — муж не выдержал. Впервые в жизни он крикнул на неё: «Хватит! Это наша жизнь! Не лезь!»

С тех пор она исчезла. Лишь шепчется за спиной, что я тунеядка, что рожала, чтобы не работать. Мне больно не из-за её слов — я к ним привыкла. Больно, что его мать могла бы быть рядом, радоваться внукам… а вместо этого травит нас.

Да, я сейчас дома. Но это не отдых. Это бессонные ночи, капризы, пелёнки, кастрюли. Я устаю больше, чем в офисе. И я не «сижу на шее» — у нас с мужем всё общее. Дети, дом, жизнь. Когда-нибудь я вернусь к работе, а пока растим их вместе.

Почему она не видит этого? Почему вместо поддержки — только злость?

Нам хорошо. Мы любим друг друга. И всё, чего я хочу — чтобы нас оставили в покое. Без яда, без упрёков. Потому что наша семья — это наше. И никто не имеет права её разрушать. Даже родная мать.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 2 =

Також цікаво:

З життя50 хвилин ago

Загадка давнього знімка

**Таємниця старої фотографії** Микола та Оксана навчалися в одній групі. Дівчина як дівчина, нічим особливим. Але чи то час настав...

З життя2 години ago

Розумний вибір на порозі!

Думай, хлопче, думай Олег зупинив машину біля заправки. — Дев’яносто п’ятий, повний бак, — кинув він хлопцю на заправці та...

З життя3 години ago

Я прагнула до щастя

Марійка відкинула ковдру, перевернула подушку на інший, менш вологий бік і знову лігла. Прохолодніше стало, але заснути все одно не...

З життя5 години ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя6 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя7 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя8 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя8 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...