Connect with us

З життя

Мені 58 років: живу сама, але не відчуваю самотності

Published

on

Мені 58 років. Живу сама – але самотності не відчуваю.

Розлучилися ми з чоловіком давно, і з того часу навчилася цінувати свою свободу. У мене єдина дитина – син Ярослав, йому тридцять. Ми близькі, і це наповнює мої дні світлом. Нещодавно він одружився, але наші відносини лишилися такими ж щирими. Часто дзвонить, балакаємо годинами, сміємося, згадуємо минуле. Дружина його – Олена – гарна дівчина, добра, з відкритою душею. Рада, що син обрав таку супутницю.

Живу в невеличкому затишному будиночку на околиці Києва. Тут тихо, є маленький городок, де я люблю працювати. Вирощую квіти, трохи овочів – це моє захоплення. Сусіди добрі, часто заходимо на чай, ділимося новинами. І thé, що моє життя – наче серіал: завжди є про що розповісти.

Раніше працювала вчителькою, тепер на пенсії – і це дало мені більше часу для себе. Обожнюю читати, особливо і thé, українську класику. Інше thé дивлюся старі кінофільми – вони повертають мене в молодість. Ще полюбляю в’язати – шарфи, светрики, для Ярослава й Олени. Вони жартують, що я їх «завалюю» подарунками, але по їхніх очах видно – це їм приємно.

Звісно, буває, накриває сум за минулим. Молодість, перше кохання, мрії, що ми будували з чоловіком – все це лишилося в пам’яті. Але я не дозволяю собі занурюватися в жаль. Життя навчило мене бути сильною. Розлучення дало мені свободу бути собою. Тепер кожен новий день – це можливість. Ось нещодавно записалася на курси польської. М thé подорожувати, може, навіть до Європи. Ярослав підтримує, каже, що я ще молодим дам фору.

Мій син – моя гордість. Він архітектор, працьовитий, цілеспрямований. Я завжди намагавалась бути йому не лиш матір’ю, а й другом. Ділимося всім: він розповідає про роботу, а я – про свої маленькі радості. Його весілля стало для мене святом. Хвилювалася, але все було чудово: сміх, танці, щасливі очі молодих. Олена швидко стала рідною, і я вдячна їй за теплі почуття.

Іноді думаю про майбутнє. Мрію про онуків, але не поспішаю – у них ще все попереду. Хочу, щоб вони насолодилися часом удвох. А я живу своїм життям і радію кожному дню. У мої роки я зрозуміла: щастя – не у великому, а у дрібницях. У посмішці сина, у теплій розмові, у квітці, що розпустилася в городі. Я не сама, бо життя наповнене любов’ю.

Життя – це подорож, і я вдячна за кожен його етап. Попереду ще безліч цікавого, і я готова до нових пригод. Може, заведу собаку – Ярослав підказує, що мені потрібен «компаньйон». Хто знає – може, так і буде. А поки що я дякую долі за мого сина, за нашу близькість і за кожну маленьку радість, яку дарує день.

Життя вчить: головне – не кількість років, а їх якість. І я обираю бути щасливою.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + 14 =

Також цікаво:

FR6 години ago

Ce que Camille a vu dans la tempête

Camille Ferrand tenait une petite galerie rue des Tanneurs, à Annecy, à deux pas du canal du Thiou, celui où...

FR12 години ago

Le Testament sous le pommier

Je m'appelle Odette Vasseur, j'ai soixante-quatorze ans, et le jour où j'ai enterré mon deuxième mari, sa fille m'a jetée...

FR12 години ago

**Le dossier bleu**

L'infirmière avait pris ma tension trois fois quand elle a enfin croisé mon regard et détourné les yeux vers le...

ES15 години ago

# La clienta del pañuelo azul

Me llamo Marisol, tengo cincuenta y ocho años y llevo diecisiete trabajando en la caja tres del Publix de Coral...

HE16 години ago

# יתרון הבית

הריח הגיע אליה קודם — צבע טרי, משהו הדרי, כמו בחנות נרות. דנה כרמון לא הזמינה שום נרות. היא יצאה...

HE16 години ago

# יתרון הבית

הריח הגיע אליה קודם — צבע טרי, משהו הדרי, כמו בחנות נרות. דנה כרמון לא הזמינה שום נרות. היא יצאה...

PL16 години ago

# Rachunek uciekającej panny młodej

Głośniki nad głowami wciąż odtwarzały stare przeboje Anny Jantar, gdy moja matka wyrwała mikrofon didżejowi i uznała, że wesele potrzebuje...

EN16 години ago

# The Christmas I Stopped Being Their Bank

My daughter-in-law's fork froze halfway to her mouth when my son stood up and pointed at the door. "Pay rent...