Connect with us

З життя

Мені 58 років: живу сама, але не відчуваю самотності

Published

on

Мені 58 років. Живу сама – але самотності не відчуваю.

Розлучилися ми з чоловіком давно, і з того часу навчилася цінувати свою свободу. У мене єдина дитина – син Ярослав, йому тридцять. Ми близькі, і це наповнює мої дні світлом. Нещодавно він одружився, але наші відносини лишилися такими ж щирими. Часто дзвонить, балакаємо годинами, сміємося, згадуємо минуле. Дружина його – Олена – гарна дівчина, добра, з відкритою душею. Рада, що син обрав таку супутницю.

Живу в невеличкому затишному будиночку на околиці Києва. Тут тихо, є маленький городок, де я люблю працювати. Вирощую квіти, трохи овочів – це моє захоплення. Сусіди добрі, часто заходимо на чай, ділимося новинами. І thé, що моє життя – наче серіал: завжди є про що розповісти.

Раніше працювала вчителькою, тепер на пенсії – і це дало мені більше часу для себе. Обожнюю читати, особливо і thé, українську класику. Інше thé дивлюся старі кінофільми – вони повертають мене в молодість. Ще полюбляю в’язати – шарфи, светрики, для Ярослава й Олени. Вони жартують, що я їх «завалюю» подарунками, але по їхніх очах видно – це їм приємно.

Звісно, буває, накриває сум за минулим. Молодість, перше кохання, мрії, що ми будували з чоловіком – все це лишилося в пам’яті. Але я не дозволяю собі занурюватися в жаль. Життя навчило мене бути сильною. Розлучення дало мені свободу бути собою. Тепер кожен новий день – це можливість. Ось нещодавно записалася на курси польської. М thé подорожувати, може, навіть до Європи. Ярослав підтримує, каже, що я ще молодим дам фору.

Мій син – моя гордість. Він архітектор, працьовитий, цілеспрямований. Я завжди намагавалась бути йому не лиш матір’ю, а й другом. Ділимося всім: він розповідає про роботу, а я – про свої маленькі радості. Його весілля стало для мене святом. Хвилювалася, але все було чудово: сміх, танці, щасливі очі молодих. Олена швидко стала рідною, і я вдячна їй за теплі почуття.

Іноді думаю про майбутнє. Мрію про онуків, але не поспішаю – у них ще все попереду. Хочу, щоб вони насолодилися часом удвох. А я живу своїм життям і радію кожному дню. У мої роки я зрозуміла: щастя – не у великому, а у дрібницях. У посмішці сина, у теплій розмові, у квітці, що розпустилася в городі. Я не сама, бо життя наповнене любов’ю.

Життя – це подорож, і я вдячна за кожен його етап. Попереду ще безліч цікавого, і я готова до нових пригод. Може, заведу собаку – Ярослав підказує, що мені потрібен «компаньйон». Хто знає – може, так і буде. А поки що я дякую долі за мого сина, за нашу близькість і за кожну маленьку радість, яку дарує день.

Життя вчить: головне – не кількість років, а їх якість. І я обираю бути щасливою.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × два =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Чотири роки шлюбу: утримую чоловіка сама

Мені 32 роки, і вже чотири роки я заміжня за людиною, яка перетворилася на тягар. Я, Соломія, живу у Львові...

З життя58 хвилин ago

Я приніс погану новину, але батьки здивували мене ще більше

Я прийшов із важкою новиною, але батьки шокували мене ще більше Борис їхав у старенькому автобусі по закуреній дорозі до...

З життя1 годину ago

Я не нянька і не служниця

Мені 62 роки, я живу у Львові і нещодавно опинилася в ситуації, що розбила мені серце. Моя донька, Оксана, та...

З життя1 годину ago

Втрачена назавжди без шансу на прощення

Темні вулиці Харкова супроводжували Ярослава додому після довгого робочого дня. Він ішов, занурений у думки, але тривога стискала сердце. Вікна...

З життя1 годину ago

Весільний подарунок від свекрухи: краще без нього

Соломія та Тарас готувались до весілля. Їхнє свято вже розгорілося на повну, коли ведучий оголосив: час дарувати подарунки. Першими зі...

З життя2 години ago

Весільний подарунок свекрухи: такий, що краще без нього

Соломія та Богдан готувалися до весілля. Свято було в розпалі, коли ведучий оголосив час подарунків. Першими вітали молодих батьки нареченої....

З життя2 години ago

Кулон, який змінив усе: як дружина повернула чоловіка до життя

Сьогодні написати в щоденнику треба. Однісінький кулон змінив усе: як дружина повернула чоловіка до життя — Коханий, я сьогодні забіжу...

З життя2 години ago

Шок батьків перевершив мою важку звістку

Ось як воно було… Приїхав Тарас старенькою маршруткою до батьків у передмістя Чернігова, а на серці — важкі камені. Йшов...