Connect with us

З життя

«Я приютила маму, но вскоре вернула её — меня теперь называют чудовищем»

Published

on

Я забрала мать из деревни, но через месяц вернула обратно — и теперь все считают меня чудовищем.

Когда я решила перевезти маму из её старого дома в Угличе в мою московскую квартиру, мне казалось, что поступаю правильно. Она уже не молода, жила одна в ветхом доме, где с каждым годом всё труднее: печь дымила, вода в колодце замерзала, а соседи либо разъехались, либо постарели так же, как и она. Я думала, ей будет лучше рядом — под присмотром, в тепле, в нормальных условиях. Но через месяц я усадила её в машину и отвезла назад. И теперь, кажется, стала изгоем для всех — от родни до сослуживцев.

— Как ты могла? — шипели мне в спину.
— Это же мать родная! Не котёнка же подобрала — чтоб взять и выбросить!
— Вот доживёшь до старости — получишь то же самое!

Я слышала всё. И прямые упрёки, и шёпот за спиной. «Карма», — качали головами. «Одумайся», — призывали.

Но никто из них не жил с ней сутками. Не видел, как за считаные дни моя весёлая, бойкая мама превратилась в чужую, потерянную старуху — то плачущую, то молчащую часами, отворачивающуюся от тарелки с едой. Никто, кроме меня.

Сначала я старалась. Отдельную комнату обустроила, купила новые тапочки, халат, развесила её любимые фотографии, даже герань из её деревенского дома привезла. Хотела, чтобы ей было хорошо. Но в ответ — ледяное молчание. Она сидела, словно в чужом доме, а я — не дочь, а тюремщик. Я уговаривала её поесть, напоминала про душ — хотя в деревне она со всем справлялась сама. Но здесь будто сломалась.

Через неделю она начала переделывать мою жизнь. Переставила посуду, раскидала специи, переложила мои вещи в ванной. Я терпела, говорила себе — привыкает. Но потом пошли слёзы. Тихие, а потом — рыдания. Сидела в углу и шептала:

— Я здесь чужая… Не хозяйка… Не могу так…

Я чувствовала себя палачом. Хотя хотела только помочь.

— Хочу умереть в своём доме. Где каждую щель знаю. Где стены помнят.

Я уговаривала её остаться. Говорила про внуков, про помощь, про то, что в деревне тяжело. Но становилось только хуже. И я поняла: если не верну её — потеряю совсем. Или сойдёт с ума, или умрёт от тоски.

Собрала вещи, усадила в машину. Всю дорогу молчала. Только когда свернули на знакомую улицу, услышала:

— Спасибо.

Теперь мама звонит каждый день. Смеётся. Рассказывает, как посадила морковь, как варит вишнёвое варенье, как к ней заходит соседка Аграфена Семёновна на чай. Она счастлива. Одна — но счастлива.

А я? А я теперь «бессердечная дочь». Но знаете что? Не жалею. Потому что иногда любовь — это не приковать к себе, а отпустить. Не тащить в свою удобную жизнь, а дать право жить так, как хочется им. Даже если это старый дом с протекающей крышей.

Если мама снова улыбается — значит, я сделала правильно. А остальное — неважно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять + п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Ловкий хитруля

**Щирий Тимко** Оля з мамою сварилися вже кілька днів. Втомляться, розійдуться по кутках, помовчать, посердяться одна на одну. Але варто...

З життя2 години ago

Чому ти мені подобався…

У темряві снігу, ніби в сюрреалістичному сні, Маріана вийшла з офісу та підійшла до своєї машини на парковці. Капот і...

З життя2 години ago

Чудова новина!

Чудова новина Ольга поспішала додому. У неї була гарна новина для чоловіка — навіть не гарна, а чудова! Це варто...

З життя3 години ago

Мамо, я заслуговую на це!

Олена зустріла свого майбутнього чоловіка на вулиці. Вона проспала на іспит. Примчала на зупинку, а трамвай щойно відійшов. “От добре!”...

З життя3 години ago

Хто мій справжній батько?

— А хто мій тато? — Олю, підемо в неділю до кіно? — Не знаю. Мама нікуди ввечері не відпускає....

З життя4 години ago

Ніколи не забути тебе!

Я ніколи тебе не забуду Марія Іванівна йшла додому в розстібнутому драповому пальті, з потертим портфелем у руці, де лежали...

З життя4 години ago

Ще одна донька

**Щоденник** Батько Соломії був на п’ятнадцять років старший за маму. Він завжди одягався строго, навіть трохи старомодно — штани, сорочка,...

З життя5 години ago

«Чоловік для серйозних намірів»

1 січня Олена стояла біля вікна й дивилася на пустілий двір. Утоптаний сніг був укритий блискітками від петард, а на...