Connect with us

З життя

«Я приютила маму, но вскоре вернула её — меня теперь называют чудовищем»

Published

on

Я забрала мать из деревни, но через месяц вернула обратно — и теперь все считают меня чудовищем.

Когда я решила перевезти маму из её старого дома в Угличе в мою московскую квартиру, мне казалось, что поступаю правильно. Она уже не молода, жила одна в ветхом доме, где с каждым годом всё труднее: печь дымила, вода в колодце замерзала, а соседи либо разъехались, либо постарели так же, как и она. Я думала, ей будет лучше рядом — под присмотром, в тепле, в нормальных условиях. Но через месяц я усадила её в машину и отвезла назад. И теперь, кажется, стала изгоем для всех — от родни до сослуживцев.

— Как ты могла? — шипели мне в спину.
— Это же мать родная! Не котёнка же подобрала — чтоб взять и выбросить!
— Вот доживёшь до старости — получишь то же самое!

Я слышала всё. И прямые упрёки, и шёпот за спиной. «Карма», — качали головами. «Одумайся», — призывали.

Но никто из них не жил с ней сутками. Не видел, как за считаные дни моя весёлая, бойкая мама превратилась в чужую, потерянную старуху — то плачущую, то молчащую часами, отворачивающуюся от тарелки с едой. Никто, кроме меня.

Сначала я старалась. Отдельную комнату обустроила, купила новые тапочки, халат, развесила её любимые фотографии, даже герань из её деревенского дома привезла. Хотела, чтобы ей было хорошо. Но в ответ — ледяное молчание. Она сидела, словно в чужом доме, а я — не дочь, а тюремщик. Я уговаривала её поесть, напоминала про душ — хотя в деревне она со всем справлялась сама. Но здесь будто сломалась.

Через неделю она начала переделывать мою жизнь. Переставила посуду, раскидала специи, переложила мои вещи в ванной. Я терпела, говорила себе — привыкает. Но потом пошли слёзы. Тихие, а потом — рыдания. Сидела в углу и шептала:

— Я здесь чужая… Не хозяйка… Не могу так…

Я чувствовала себя палачом. Хотя хотела только помочь.

— Хочу умереть в своём доме. Где каждую щель знаю. Где стены помнят.

Я уговаривала её остаться. Говорила про внуков, про помощь, про то, что в деревне тяжело. Но становилось только хуже. И я поняла: если не верну её — потеряю совсем. Или сойдёт с ума, или умрёт от тоски.

Собрала вещи, усадила в машину. Всю дорогу молчала. Только когда свернули на знакомую улицу, услышала:

— Спасибо.

Теперь мама звонит каждый день. Смеётся. Рассказывает, как посадила морковь, как варит вишнёвое варенье, как к ней заходит соседка Аграфена Семёновна на чай. Она счастлива. Одна — но счастлива.

А я? А я теперь «бессердечная дочь». Но знаете что? Не жалею. Потому что иногда любовь — это не приковать к себе, а отпустить. Не тащить в свою удобную жизнь, а дать право жить так, как хочется им. Даже если это старый дом с протекающей крышей.

Если мама снова улыбается — значит, я сделала правильно. А остальное — неважно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × чотири =

Також цікаво:

З життя9 хвилин ago

Олексій одружився з Надією, щоб завдати шкоди Марії та показати, що не страждає після зради…

Було колись… Олег одружився з Надією навмисно — щоб зробити біль Марії. Хотів показати, що не страждає після її зради…...

З життя14 хвилин ago

Чи це просто мені здається, чи ми знову разом?

— Мені здалося, чи ми знову разом? — Соломія притулилася до Славка. — Ну як? Ніби нічого, так? — Оксана...

З життя1 годину ago

Водій автобуса вигнав 80-річну жінку за неоплачене квиток. Її відповідь була лаконічною.

Холод пізнього вечора пронизував кожну щілину старого автобуса, що повільно крався сірими, мокрими вулицями Києва. За вікном сніг тихо вкривав...

З життя1 годину ago

Іди з тією, кого зустрів першим, – сказав Ігорь псу. – Я за тобою буду сумувати

«Ти зустрів її першою, то з нею й іди», — промовив Тарас до пса. — «Я буду сумувати» Електричка сповільнювала...

З життя2 години ago

Я ЗНАЙШОВ ПАМПЕРСИ У РЮКЗАКУ СВОГО 15-РІЧНОГО СИНА — СЛІДУВАЛА ЗА НИМ І ЗНАЙШЛА ТЕ, ЩО ЗМІНИЛО ВСЕ

Останні кілька тижнів мій 15-річний син, Тарас, поводився… якось інакше. Він не був грубим чи бунтівним, просто відстороненим. Повертався зі...

З життя2 години ago

Трансформація юності

Оксана йшла додому виснажена та спустошена. В одній руці вона тримала сумку, в іншій – пакет із продуктами, купленими по...

З життя3 години ago

Щасливі зміни

Щасливі зміни Вийшовши з під’їзду, Оксана Степанівна зупинилася. Прищуреними очима оцінила небо, чи не збирається дощ, і лиш тоді ледь...

З життя3 години ago

Повернення додому

**Повернення** “Оленко! Де ти? Оленко!” – Оксана влетіла в хату, окинула очима порожню кімнату та вискочила на ґанок, стукаючи підборами...