Connect with us

З життя

Як донька мого чоловіка стала мені найближчою людиною

Published

on

Ніколи не думала, що донька мого чоловіка від першого шлюбу стане мені рідною

Коли я вперше почула про їхній розлучення, подумала — звичайна історія, не зійшлися характерами. Але чим більше дізнавалася про минуле Андрія, тим більше дивувалася, як він витримав те, через що пройшов. Його перша дружина, Оксана, взагалі не вміла вести господарство. Не готувала, не прибирала, нічим не цікавилася, окрім свого телефону та манікюру. Рятували лише магазинні вареники та рідкісні замовлення з кав’ярні. Згодом Андрій просто змирився і сам почав готувати після роботи. А потім до їхньої хати в’їхала теща — і все розвалилося. Сім’я тріснула по швам.

Ми з Андрієм познайомилися, коли він вже рік жив сам, а його маленькій Софійці виповнилося шість. Він тоді дуже хвилювався: як у нас складуться стосунки? А я вже тоді знала — якщо хочемо бути разом, я маю прийняти і його минуле, і Софійку. Спочатку ми просто вибирали їй подарунки, розмовляли про неї. Познайомилися ми лише після нашого весілля, але я закохалась у цю дівчинку з першої зустрічі. Жвава, промениста, з чистими очима — вона одразу ж захопила моє серце.

Перший її День Народження ми святкували разом. Потім — канікули, прогулянки, парки, спільні фільми… Софійка почала проводити в нас майже весь вільний час. Її мати не заперечувала — вона багато працювала, втомлювалася, а бабуся дівчинки все частіше брала на себе роль господині. І я розуміла: так навіть краще. Ми з Андрієм почали будувати своє життя, знаючи, що Софійка тепер — частина нашої родини.

Але через кілька місяців у нашу теплу ідилію втрутилася реальність. Я помітила, що Софійка зовсім не привчена до господарства. Ні миски за собою не вимиє, ні собі не приготує. Навіть не знала, як увімкнути чайник. Я терпіла. Не хотіла псувати стосунки. Андрій, бачачи мою втому, сам брався за готування, сам накривав на стіл. Але я розуміла — так далі не можна. Ми не виховаємо дорослу людину, якщо робитимемо все за неї.

Одного разу моє терпіння урвалося. Після вечері я попросила Софійку вимити за собою тарілку. Вона подивилася на мене з німовірним здивуванням, ніби я запропонувала їй піднятися на Говерлу. Тоді я вилила на неї все. Різко, жорстко. А за кілька годин зрозуміла, що перегнула палку. Ми поговорили по душі, я вибачилася. І тоді щось змінилося. Софійка вперше подивилася на мене не як на чужу тітку, а як на людину, якій вона справді не байдужа.

Минув час, і сталося те, що стало для нас вирішальним моментом. Я пішла по справах, Андрій був на роботі. Софійка залишилася сама і вирішила здивувати нас — приготувати курку. Цілої не було, взяла філе. Вона всипала туди всю сіль, яку знайшла. А коли я повернулася — кухня була в хаосі, а їжа — сирою та несмачною. Я вибухнула. Накричала, послала її по сіль. Вона повернулася… з п’ятикілограмовим мішком. Маленька дівчинка, з цим важким вантажем у руках, стояла переді мною — і я розплакалася. У той момент я зрозуміла — вона старається. Старається для нас. Старається бути частиною нашої родини.

З того часу я взяла Софійку під своє крило. Ми почали вчитися готувати разом. Перші спроби були незграбними, але тепер вона може приготувати вечерю без моєї допомоги. У себе вдома вона тепер ділить кухню з бабусею. Готує сама, прибирає, допомагає.

Нещодавно нашому з Андрієм синові виповнився рік. І саме Софійка спекла для нього іменні печива. Вона підійшла, сором’язливо простягнула мені коробку — а в мене на очі навернулися сльози. Не від зворушення, а від гордості. Від усвідомлення, що все було недаремно. Ця дівчинка — не просто донька мого чоловіка. Вона стала моєю. Рідною. Близькою. Частиною нашої родини.

Знаю, у світі багато історій, де мачуха й пасербиця не знайшли спільної мови. Але я щаслива, що наша історія — зовсім інша. Так, були помилки, були сльози. А все ж тепер у нас є довіра, повага та любов. А що ще потрібно для справжньої родини?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 5 =

Також цікаво:

З життя13 хвилин ago

Втрата коханого: Як він врятував її з небуття через тиждень

Окса з глухим ударом впадає в подушки безпеки, яких вистрілили в останню мить. Вона ледве тримається при свідомості, не в...

З життя2 години ago

Жінка врятувала хлопця з холодної води і отримала шанс на нове життя.

Мороз повітря різав обличчя, наче гострими голками, але Дмитро не відчував холоду. Усе всередині нього застигло — серце перетворилося на...

З життя4 години ago

У 56 років закохався, залишив дружину та дітей, але молодша коханка його не захотіла

Оце може здатися звичайною історією, але в ній є урок – подружжя трохи за 50, яке вже відсвяткувало срібне весілля....

З життя7 години ago

Готуйте для свого сина ті страви, які він обожнює, самі! Чи ви лише прийшли давати вказівки?

— Що ти знаєш про готування! — різко кинула Ганна Іванівна, вириваючи у невістки Олени з рук каструлю. — Пшоняну...

З життя10 години ago

Він кохав, та не мене

Він любив, але не мене Оксана стояла біля вікна й дивилась у двір, де її чоловік Богдан розмовляв із сусідкою...

З життя10 години ago

Затишок новоселья: Як весела відпустка стане реальністю!

“Що це взагалі таке?!” — голос Оксани тремтів від обурення, коли вона стояла посеред вітальні, стискуючи кулаки. Кімната здавалася їй...

З життя13 години ago

Скромна подруга з серця родини

25 березня. “– Ти що собі дозволяєш?! – голос Валентини Іванівни тремтів від обурення. – Мій син жив нормально, поки...

З життя14 години ago

Несподівана зустріч з чоловіком у магазині: як я побачила його в обіймах моєї подруги

Чотири роки у шлюбі, і весь цей час мій чоловік був ідеальним партнером — навіть серйозних сварень не пригадаю. Останнім...