Connect with us

З життя

«Як моя племінниця знайшла сім’ю після довгих років розлуки: дякую, феє!»

Published

on

«Дякую, феєчко, що в мене з’явився тато»: як моя племінниця знайшла сім’ю через роки розлуки

— Мамо, а коли фея подарує мені татка? — одного разу запитала моя донька, дивлячись на мене своїми великими очима, в яких було більше надії, ніж я могла витримати. Ми з нею часто грали у чаруючі ігри, малювали, вигадували казки. Того дня вона дістала з коробки аркушку, де була намальована дівчинка, яка розмовляла з крихітним чоловічком. А потім знайшла ще один малюнок — на ньому дівчинка робила зарядку й сміялась.

— Ось так я буду робити зарядку, а потім обіллюся водою, мамо! — із радістю сказала вона і, трохи пограючись, спокійно заснула.

З того часу я ще більше задумалась над тим, що життя все ж таки вміє бути непередбачуваним. Але розкажу по порядку.

Колись я вступила до педагогічного університету разом із своєю найкращою подругою Олею. Ми були нерозлучні: навчання, студентські ночі, мрії про майбутнє. Після закінчення обі пішли працювати до школи. Оля паралельно ілюструвала дитячі книжки — у неї були золоті руки та незвичайна уява. Саме її творчість помітили закордонні видавці, і одного разу їй запропонували контракт у Канаді. Так вона поїхала — на цілих три роки. Листувались, дзвонили, сумували.

Коли Оля повернулась у рідне місто, вона була вже не одна. З нею була маленька дівчинка — її дочка. Про батька Оля нічого не розповідала. Батьків до того часу у неї вже не було. Вона жила сама та виховувала дитину. Я намагалась бути поруч, допомагати. Соломійка була справжнім сонячним променем. Оля у вільний час малювала — найчастіше свою доньку в різні періоди життя: школяркою, підлітком, дорослою. Мене вражало, з якою точністю вона могла зобразити майбутнє.

— Звідки ти знаєш, якою вона буде? — питала я.

— Побачимо, — лише посміхалась у відповідь Оля.

Та радість тривала недовго. Коли Соломійці виповнилось два роки, серце Олі не витримало. За роки, проведені за кордоном, у неї загострились проблеми зі здоров’ям, і одного разу її просто не стало.

Я одразу ж почала збирати документи для усиновлення. Страшніше за все було одне — що дівчинку можуть забрати чужі люди. Боялась, що запізнюсь, що вона потрапить до іншої родини. Але, на щастя, я встигла. З того часу я стала для Соломійки мамою. Вона знала, що її справжня мама — тепер на небесах. Ми разом переглядали малюнки Олі, особливо перед сном — ці замальовки заспокоювали дівчинку, ніби мама була поруч.

Соломійка росла розумною, доброю, мрійливою. Їй вр— Дякую, феєчко, що ти привела до мене татка, — прошепотіла вона, міцно притискаючи до грудей стареньку ляльку-фею, немов благословляючи цю дивовижну, немов із казки, зустріч.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 4 =

Також цікаво:

FR11 хвилин ago

Ce que Camille a vu dans la tempête

Camille Ferrand tenait une petite galerie rue des Tanneurs, à Annecy, à deux pas du canal du Thiou, celui où...

FR6 години ago

Le Testament sous le pommier

Je m'appelle Odette Vasseur, j'ai soixante-quatorze ans, et le jour où j'ai enterré mon deuxième mari, sa fille m'a jetée...

FR6 години ago

**Le dossier bleu**

L'infirmière avait pris ma tension trois fois quand elle a enfin croisé mon regard et détourné les yeux vers le...

ES9 години ago

# La clienta del pañuelo azul

Me llamo Marisol, tengo cincuenta y ocho años y llevo diecisiete trabajando en la caja tres del Publix de Coral...

HE10 години ago

# יתרון הבית

הריח הגיע אליה קודם — צבע טרי, משהו הדרי, כמו בחנות נרות. דנה כרמון לא הזמינה שום נרות. היא יצאה...

HE10 години ago

# יתרון הבית

הריח הגיע אליה קודם — צבע טרי, משהו הדרי, כמו בחנות נרות. דנה כרמון לא הזמינה שום נרות. היא יצאה...

PL11 години ago

# Rachunek uciekającej panny młodej

Głośniki nad głowami wciąż odtwarzały stare przeboje Anny Jantar, gdy moja matka wyrwała mikrofon didżejowi i uznała, że wesele potrzebuje...

EN11 години ago

# The Christmas I Stopped Being Their Bank

My daughter-in-law's fork froze halfway to her mouth when my son stood up and pointed at the door. "Pay rent...