Connect with us

З життя

«Як моя племінниця знайшла сім’ю після довгих років розлуки: дякую, феє!»

Published

on

«Дякую, феєчко, що в мене з’явився тато»: як моя племінниця знайшла сім’ю через роки розлуки

— Мамо, а коли фея подарує мені татка? — одного разу запитала моя донька, дивлячись на мене своїми великими очима, в яких було більше надії, ніж я могла витримати. Ми з нею часто грали у чаруючі ігри, малювали, вигадували казки. Того дня вона дістала з коробки аркушку, де була намальована дівчинка, яка розмовляла з крихітним чоловічком. А потім знайшла ще один малюнок — на ньому дівчинка робила зарядку й сміялась.

— Ось так я буду робити зарядку, а потім обіллюся водою, мамо! — із радістю сказала вона і, трохи пограючись, спокійно заснула.

З того часу я ще більше задумалась над тим, що життя все ж таки вміє бути непередбачуваним. Але розкажу по порядку.

Колись я вступила до педагогічного університету разом із своєю найкращою подругою Олею. Ми були нерозлучні: навчання, студентські ночі, мрії про майбутнє. Після закінчення обі пішли працювати до школи. Оля паралельно ілюструвала дитячі книжки — у неї були золоті руки та незвичайна уява. Саме її творчість помітили закордонні видавці, і одного разу їй запропонували контракт у Канаді. Так вона поїхала — на цілих три роки. Листувались, дзвонили, сумували.

Коли Оля повернулась у рідне місто, вона була вже не одна. З нею була маленька дівчинка — її дочка. Про батька Оля нічого не розповідала. Батьків до того часу у неї вже не було. Вона жила сама та виховувала дитину. Я намагалась бути поруч, допомагати. Соломійка була справжнім сонячним променем. Оля у вільний час малювала — найчастіше свою доньку в різні періоди життя: школяркою, підлітком, дорослою. Мене вражало, з якою точністю вона могла зобразити майбутнє.

— Звідки ти знаєш, якою вона буде? — питала я.

— Побачимо, — лише посміхалась у відповідь Оля.

Та радість тривала недовго. Коли Соломійці виповнилось два роки, серце Олі не витримало. За роки, проведені за кордоном, у неї загострились проблеми зі здоров’ям, і одного разу її просто не стало.

Я одразу ж почала збирати документи для усиновлення. Страшніше за все було одне — що дівчинку можуть забрати чужі люди. Боялась, що запізнюсь, що вона потрапить до іншої родини. Але, на щастя, я встигла. З того часу я стала для Соломійки мамою. Вона знала, що її справжня мама — тепер на небесах. Ми разом переглядали малюнки Олі, особливо перед сном — ці замальовки заспокоювали дівчинку, ніби мама була поруч.

Соломійка росла розумною, доброю, мрійливою. Їй вр— Дякую, феєчко, що ти привела до мене татка, — прошепотіла вона, міцно притискаючи до грудей стареньку ляльку-фею, немов благословляючи цю дивовижну, немов із казки, зустріч.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + шістнадцять =

Також цікаво:

З життя3 години ago

I Never Imagined That My Greatest Challenge Wouldn’t Be Poverty or Work, But Finding My Place Within Someone Else’s Family

I never imagined that the greatest challenge I’d face wouldn’t be poverty or work, but finding my place in someone...

З життя3 години ago

Audiences are hailing this as ‘the most moving Christmas advert of all time’

The advert isnt simply a commentary on how hurried our lives have become; it also evokes the modern English tendency...

З життя3 години ago

The Spare Room

The Spare Room David dropped two rolls of wallpaper on the hallway floor, and without taking off his shoes, pushed...

З життя3 години ago

“Excuse me, love… I hope you don’t mind me asking, but how do you afford to care for all these dogs?…

Grandma, please dont take this the wrong way but how do you afford all these dogs? It must be so...

З життя4 години ago

A Kind-Hearted Granny Fed Hungry Twin Boys—Twenty Years Later, Two Lexus Cars Pulled Up to Her House

A long time ago, in the market town of Shrewsbury, there lived a poor old woman by the name of...

З життя4 години ago

A wealthy patriarch challenges his children and grandchildren with a treasure hunt: hidden cash and a trail of clues await discovery.

Early in the morning, relatives both close and distant gather at a solicitors office in London. Everyone is quietly hoping...

З життя5 години ago

When I Was 23, I Worked as a Waitress at a Popular Downtown Restaurant: The Kind Always Packed with …

When I was twenty-three, I worked as a waitress in a lively café right in the centre of Manchester. It...

З життя5 години ago

Divine Retribution: After my husband abandoned me and our children with no money to survive, fate struck back and he was involved in an accident a year later.

June 21st Looking back, I spent over fifteen years with my husband, Tom. We began our lives together from scratch....