Connect with us

З життя

Зрада заради подарунків: родинна драма

Published

on

Зрада за подарунки: родинна драма

Моє життя було спокійним, доки не спалахнув скандал із невісткою. До цього наші стосунки з Оленою, дружиною мого сина, були м’якими — без особливої близькості, але й без сварок. Ми віталися, обмінювалися привітностями, а я намагалася не втручатися в їхнє сімейне життя. Але те, що сталося, перевернуло все догори дригом. Тепер я навіть не уявляю, як дивитися їй у вічі після такої зради.

Я — пенсіонерка, все ще працюю, живу сама в затишній квартирі на околиці Львова. З рідних у місті тільки син Андрій, дві мої улюблені онуки — Софійка та Марічка, і, звісно, невістка Олена, якщо її взагалі можна вважати родичем після всього. Мій світ крутився навколо родини. Є подруги, але з ними все поверхнево: чашка кави, кілька слів — і до наступної зустрічі. Справжня радість — це мої дівчатка, онучки, заради яких я готова на все.

Я, як і будь-яка бабуся, люблю пестити Софійку та Марічку. Пеку їм палянички, купую ляльки, слідкую за дитячою модою, щоб подарувати гарні сукні чи яскраві ранці. Моя пенсія та зарплата дозволяють не шкодувати грошей, а бачити їх щасливі обличчя — безцінно. Олену я тебе не обділяю: на свята дарую щось варте, щоб не порушувати сімейну гармонію, купую речі й синові. Все заради ладу.

Перед днем народження Олени я запитала в Андрія, що б їй сподобалось. Він, не замислюючись, відповів: «Мультиварка останньої моделі. Вона дуже любить готувати, буде в захваті». Я знала, що це не дешева річ, але заради невістки вирішила скоротити свої витрати. У магазині я майже виснажила консультанта: перевіряла функції, порівнювала моделі, уточнювала кожну дрібницю. Через три години, втомивши і його, і себе, вибрала ідеальну мультиварку. Дома розпакувала її, щоб прибрати цінники, помилувалася покупкою й залишилася задоволена.

У цей момент зайшла сусідка Ганна. Побачивши мультиварку, вона схопилася за голову:
— Наталіє Іванівно, це ж мрія! Тепер готувати — одна насолода. Скільки віддала, якщо не секрет?

Я назвала суму, і Ганна аж скрикнула:
— Ой лишенько, я б не потягнула…

Довелося зізнатися, що для себе я б не витрачалася, але для Олени, за проханням сина, зробила виняток. Ганна похвалила: «Оце так свекруха, їм пощастило!» Ми випили кави, ще раз оглянули мультиварку й розійшлися в доброму настрої.

День народження Олени минув чудово. Вона сяяла від щастя, побачивши подарунок, подякувала мені разів десять, навіть питала поради, куди поставити мультиварку на кухні. Ми розлучилися тепло, як ніколи, і я була впевнена, що все гаразд. Ніщо не віщувало бурі.

Через пару тижнів Ганна знову заглянула до мене, але її обличчя було схвильованим.
— Наталіє, сказати чи не сказати… Твоя Олена продає мультиварку.

Я оніміла:
— Як продає? Вона ж мріяла про неї! Де?

— На сайті оголошень. Ціна низька, я б і сама купила, якби не знала, що це твій подарунок.

Ми відкрили ноутбук, і Ганна показала оголошення. Це була вона — моя мультиварка, майже нова, виставлена на продаж! Я відчула, як кров ударила в обличчя. Вирішивши перевірити, що ще продає Олена, я клацнула на «інші оголошення продавця». Краще б я цього не робила. Перед очими замилькали речі, які я дарувала онукам, синові, самій Олені: ляльки, сукні, навіть светр, який вибирала для Андрія! Усе це було виставлено на продаж, як непотрібне начиння.

Ганна, побачивши, як я зблідла, перепросила й пішла, а я, не в силах стриматися, набрала номер Олени.
— Олено, як там мультиварка? Смачненьке готуєш? Зайду як-небудь на каву.

Вона завагалася:
— Ну… знаєте…

— Знаю, люба, знаю! — перебила я. — Нащо так дешево продаєш? Треба ціну вищу ставити! І сукні онучок, і іграшки — усе там. Я вам від серця дарую, а ти все на сайт? Сказала б, що гроші потрібні, я б у конверті передала! Або цукерки, що дівчаткам купую, теж продаси?

Олена зрозуміла, що заперечувати марно, і пішла в атаку:
— Та що тут такого? Це мої речі, як хочу, так і розпоряджаюся!

Ми посварилися, як ніколи. Потім я подзвонила Андрію, сподіваючись на підтримку, але виявилося, що він навіть не знав про «бізнес» дружини. Мультиварка, до речі, досі стояла у них на кухні — мабуть, для виду. Але найболючіше — син не став на мою сторону. «Мамо, не хочу втручатися у ваші розборки», — кинув він, і це вразило гірше за все.

Я не вважаю це простою сваркою. Так чинити, як Олена, — підло. Мої подарунки, моя любов до онучок — усе перетворилося на товар на сайті. Як тепер довіряти? Як дивитися в очі людині, яка так легко зневажила мої почуття?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 − десять =

Також цікаво:

ES3 хвилини ago

**Trece años y una foto borrosa**

Mi nombre es Julián Ramírez. Tengo trece años. Trabajo desde los once en el taller de mi tío Chava, en...

BG13 хвилин ago

Не го написах, за да ме харесат

Нощната смяна в Трето районно в Пловдив е като да чакаш влак, който винаги закъснява. Седнал съм на дежурство, пред...

BG1 годину ago

Миражът в снега

Седях в ресторанта на хотела в Боровец, когато тя влезе. Не че я познавах. Просто беше трудно да не я...

PT2 години ago

A metade que ficou na lata

A dona Irací estava debaixo do sol de Salvador, escolhendo tomate na barraca da Dona Zefa, quando o neto puxou...

BG2 години ago

Грамотата от 1978-ма

# Грамотата от 1978-ма Четиридесет и осем години стоях зад този клавирен инструмент. Не искам да кажа пиано — то...

EN2 години ago

She Called the Cops on Me Over Grandpa’s Drill

The day my sister called the police on me, my mother's voice on the phone was a wreck. Not crying...

PT2 години ago

O menino da Hilux preta

Eu tava terminando meu turno no posto da XV de Novembro, em Curitiba. Já passava das sete e meia. O...

BG2 години ago

Заглавие: Барманът видя всичко

Барманът видя всичко Работя като барман в квартално заведение във Варна от шест години, но тази вечер за пръв път...