З життя
Виховала сина одна, сподівалася на його підтримку, а він став тягарем із дружиною.
Я виховувала сина сама, мріяла про його підтримку, а він став тягарем разом із дружиною.
Присвятила життя синові, сама його ростила, віддавала останнє, аби він виріс гідною людиною. Та замість вдячності — байдужість, лінощі та зрада. Мій син, якого я так любила, та його жінка перетворилися на тягар, і тепер я стою перед вибором: вигнати їх чи терпіти далі, втрачаючи останні сили та надії.
Мене звати Оксана Степанівна, живу в невеличкому містечку на Волині. Мій син, Тарас, у дитинстві був справжнім дивом — чемний, добрий, слухняний. Я, самотня мати, працювала за двох, щоб дати йому все. Мріяла, що він виросте, стане моєю опорою, допомагатиме, як я йому. Але ці мрії розсипалися, мов пісок крізь пальці, коли Тарас підріс.
Після школи він відмовився вчитися далі. «Мамо, університет — не моє», — сказав і пішов до армії. Сподівалася, що служба зробить його відповідальним, що він повернеться з бажанням щось робити. Але він лише розчарував. Вчитися? «Не хочу». Працювати? «Лише якщо робота буде легкою». Він влаштувався на склад, але через місяць звільнився — «не те». Півроку сидів вдома, нічого не роблячи. Я годувала його, купувала речі, платила за все зі своєї скромної пенсії, хоча й собі ледве вистачало.
А потім Тарас привів у дім дружину — Марічку, вісімнадцятирічну дівчину, яка не працювала й не збиралася. Її зухвалість вражала: вона поводилася, ніби світ належить їй, хоча не мала ані освіти, ані планів. Звичайно, вони оселилися в мене. Моя маленька квартира, і так тісна, стала полем битви. Я намагалася говорити, вказувати на безлад, на їхнє неробство, але кожне моє слово зустрічало злість. «Мамо, ми самі розберемося!» — бурчав Тарас. Марічка лише перекидала очми, насміхаючись. Їхні слова були ніби плювок у мої зусилля.
Одного дня я не витримала. «Розбирайтеся, але не в моїй хаті! — випалила я. — Я не можу вас годувати на свою пенсію! Мені й так мало, а ви сидите на моїй шиї!» Голос тремтів від болю. Я поставила умову: до кінця місяця вони мають зібрати речі й виїхати. Тарас дивився на мене з обрагою, Марічка хмикнула, але жоден не заперечив. Але глибоко в душі я боюся: а якщо вони не підуть? Що робити з власним сином?
Рвусь між любов’ю до Тараса й відчуттям справедливості. Він — моя кров, моя дитина, заради якого я від усього відмовлялася. Але тепер він про мене не думає. Його байдужість, лінощі, його вибір такої ж безвідповідальної дружини — наче ляпас. Марічка лише погіршує все: не готує, не прибирає, живе за мій рахунок, ніби я зобов’язана її утримувати. Бачу, як моє життя виснажується, поки я тягну їх обох, і це розриває серце.
Що робити? Вигнати — означає втратити сина назавжди. Залишити — остаточно втратити себе. Кожного дня я дивлюся на Тараса й шукаю в ньому того хлопчика, якого так любила, але бачу лише чужу людину, що забула, що таке вдячність. Моя надія на його підтримку померла, і тепер я стою над прірвою, не знаючи, чи вистачить мені сміливості зробити крок.
That Day, a Woman I Hadn’t Seen on My Doorstep in Five Years Came to Visit—Tamara Nikitichna, Whom Everyone in Riverdale Secretly Called ‘The General’s Wife’
That day, a woman showed up at my doorstep I hadnt seen in five years. Margaret Whitmore. Everyone in Willowbrook...
That day, a woman I hadn’t seen on my doorstep in five years came to visit—Tamara Nikitichna. In our Riverside neighborhood, people called her “the General’s Wife” behind her back.
That day, a woman came to my door whom I hadnt seen in five years. Margaret Whitmore. In our little...
On the Rain-Slicked Streets of London, Where Hurried Skyscrapers Scratched the Sky and Impatient Traffic Lights Flickered, There Rode Angel, a Bicycle Courier
In a bustling English town, where hurried buildings stretched toward the sky, impatient traffic lights blinked, and streets carried the...
A Dog’s Eyes Filled With Tears Upon Recognizing Its Long-Lost Owner in a Heartwarming 6-Minute Read
In the darkest, most forgotten corner of the local animal shelter, where even the flickering fluorescent lights seemed reluctant to...
He Called Her a Pitiful Servant and Left for Another Woman—But When He Returned, an Unexpected Shock Awaited Him
He called her a wretched servant and walked away to another. But when he returned, he got an unexpected surprise....
He Called Her a Pitiful Servant and Left for Another. But When He Returned, an Unexpected Shock Awaited Him.
He called her a wretched servant and walked away. But when he returned, he got an unexpected surprise. You see,...
My Mother-in-Law Excluded Me from Their Anniversary, Then Called Begging for Help 11 Days Later – My Response Left Everyone Shocked
Emily was folding the fresh tea towelsnew ones with a dainty floral printwhen her phone buzzed. She sighed: three missed...
The Day I Returned My Mother-in-Law to My Cheating Husband and His Mistress with Words That Left Them Speechless – 4 Min Read
In the days when I returned my mother-in-law to the house of my unfaithful husband and his lover, I left...