Connect with us

З життя

«Як курка змінила моє життя: історія несподіваного рішення»

Published

on

Ось так через курку я вигнала чоловіка. І ні трошки не шкодую.

Того дня Марічка була втомлена до останнього. Цілий ранок був у прибиранні, пранні, розкиданих іграшках, вимитих підлогах. І ось нарешті вона зазинула у духовку: курка з картоплею рум’янилася, наповнюючи кухню запахом, від якого крутилася голова.

— Ще хвилин десять, — пробурмотіла вона, поставив таймер і поспішила до ванної — за цей час вона встигла б відчистити кахель. Усе йшло, як по маслу. Поки не гримнули вхідні двері.

— Мабуть, діти повернулися, — подумала Марічка, але на порозі з’явився не син і не донька, а чоловік — Ігор, який зранку, за його словами, був «в гаражі».

— О, як смачно пахне! — задоволено потер руки він. — Обожнюю твою курку!

— Поклич дітей, нехай ідуть вечеряти, — крикнула Марічка і повернулася до раковини.

За хвилину по квартирі вже тупотіли босі дитячі ноги, хтось кидав кросівки, хтось голосно сміявся. Марічка почула, як діти сважилися, і вийшла, не дочекавшись таймера.

— Що трапилося? — спитала вона, стоячи у гумових рукавичках.

— Я хочу ніжку! — скрикнула десятирічна Софійка.

— Я теж! — унісон закричав восьмирічний Олесь.

— Адже їх дві, — розвела руками Марічка.

— Ні! Лишилася тільки одна! — Софійка тупнула ногою.

Жінка підійшла до столу. І справді — половина курки зникла. Залишилися грудки й один мізерний шматочок картоплі.

— А де тато?

— Уйшов. Забрав половину курки й пішов, — буркнув син.

Марічка схопила телефон, зателефонувала — Ігор не відповів. Виймаючи ключі, вона вилетіла з квартири. Усе кипіло всередині: знову! Він знову забрав найкраще. Тільки тепер — не собі, а своїй тусовці. Це вже було не просто жадібністю — це була зрада своїй родині.

Біля будинку, за дитячим майданчиком, на лавці сидів Ігор з друзями. У руках — пиво, на колінах — та сама курка. Ржали, жували, облизували пальці.

— Не занадто? — підлетіла до них Марічка, очів палали.

— Іди додому, потім поговоримо, — промовив Ігор, кинувши погляд на «парубків».

— Ні, говоритимемо зараз! Ти вкрав їжу, яку я готувала своїм дітям! Тобі не соромно? Тобі мало, що ти завжди забираєш собі найкращі шматки — тепер ти ще й годуєш гостей тим, що не твоє?

— Іди, поки я стримуюся, — різко відповів він, схопивши її за лікоть.

— Ти що робиш?! — Марічка рвонулася. — Ти не просто егоїст, ти злодій, Ігорю. Злодій, який краде їжу у власних дітей і годує нею горілчаників.

— Годі істеріки, Маруся, — він злитися, проковтнувши образи перед друзями. — Це один раз.

— Один раз? А фрукти? А ікра від тітки, яку ти з’їв за день? А шашлик, де ти лишив дітям пересміжені шматки, а собі взяв соковиті?

Марічка повернулася й пішла.

Ввечері, коли він повернувся, вона стояла біля вікна.

— Ти б себе збоку побачила, — сміявся Ігор. — «Розлучення через курку». Я б у «Щоденники» тебе запросив.

— Подаю на розлучення, — холодно відповіла Марічка. — Ти навіть зараз не зрозумів чому. Не через курку. Через твою звірячу жадібність і те, що ти ні про кого, крім себе, не думаєш.

— Куди я подінуся? — сопів він. — Ти навіть не смішна.

— До своєї мамочки. До тієї самої, що навчила тебе, що все найкраще — тобі. Нехай тепер з тобою й ділиться.

Ігор пішов, думаючи, що Марічка жартує. Але наступного дня вона справді подала заяву. Він оселився у матері.

А через два тижні задзвонив телефон.

— Ти була права, — зітхнула колишня свекруха. — Він і в мене все з’їдає. Куплю собі цукерки, з’їм одну — решту він зметає того ж Passenger вечора. Знаєш, я думала, ти перебільшуєш. Але він навіть з чайника останній окріп собі налити, не запитавши.

— Хочете, щоб я його назад забрала? — здивувалася Марічка.

— Та ні… просто… поскаржитися, мабуть, — хмикнула свекруха.

— Ну тоді — удачі. А я своє життя з цим пожирачем усього закінчила. І, знаєш… нарешті дихається вільно…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × п'ять =

Також цікаво:

ES35 хвилин ago

**Trece años y una foto borrosa**

Mi nombre es Julián Ramírez. Tengo trece años. Trabajo desde los once en el taller de mi tío Chava, en...

BG45 хвилин ago

Не го написах, за да ме харесат

Нощната смяна в Трето районно в Пловдив е като да чакаш влак, който винаги закъснява. Седнал съм на дежурство, пред...

BG2 години ago

Миражът в снега

Седях в ресторанта на хотела в Боровец, когато тя влезе. Не че я познавах. Просто беше трудно да не я...

PT2 години ago

A metade que ficou na lata

A dona Irací estava debaixo do sol de Salvador, escolhendo tomate na barraca da Dona Zefa, quando o neto puxou...

BG2 години ago

Грамотата от 1978-ма

# Грамотата от 1978-ма Четиридесет и осем години стоях зад този клавирен инструмент. Не искам да кажа пиано — то...

EN3 години ago

She Called the Cops on Me Over Grandpa’s Drill

The day my sister called the police on me, my mother's voice on the phone was a wreck. Not crying...

PT3 години ago

O menino da Hilux preta

Eu tava terminando meu turno no posto da XV de Novembro, em Curitiba. Já passava das sete e meia. O...

BG3 години ago

Заглавие: Барманът видя всичко

Барманът видя всичко Работя като барман в квартално заведение във Варна от шест години, но тази вечер за пръв път...