Скандал: тінь родинної ворожнечі

Скандал у Вишневому: тінь родинної ворожнечі

– Марічко, мама дзвонила, вони з татом їдуть до нас у гості. Хочуть Наталку побачити, – промовив Дмитро, заходячи в кімнату, де його дружина колихала річну доньку.

Обличчя Марії мимоволі похмуріло. Ця новина вдарила її, як грім серед ясного неба. Відносини з Ганною Петрівною погіршилися після народження Наталки, хоча раніше були теплими. Марію дратувало, що свекруха, користуючись кожною нагодою, таємно годувала її дичину чим завгодно, ігноруючи прохання молодої матері.

Кожен візит Ганни Петрівни закінчувався сваркою. Востаннє, три місяці тому, вона пригостила Наталку медовим пряником. Марія залишила доньку зі свекрухою всього на п’ять хвилин, а та вже скористалася її відсутністю.

– Що ви робите?! – обурилася Марія, вириваючи Наталку з рук свекрухи. – Їй лише дев’ять місяців! Який ще пряник?!

Образившись на свавільні дії Ганни Петрівни, вона забрала доньку до ванної, щоб вимити обличчя й ручки, вимазані медом. З-за дверей вона чула, як Дмитро, увійшовши на кухню, лаяв матір:
– Навіщо ти лізеш, куди тебе не просять?
– Та що там такого? Ти в дитинстві їв солодке, і нічого, – виправдовувалася Ганна Петрівна.
– Чому ти ніколи не слухаєш? – злісно говорив Дмитро. – Оце ж була мати!
– Та не розумію, що в цьому поганого? – ображено буркнула свекруха, схрестивши руки.

До кінця розмови Марія повернулася з донькою на кухню. Не витримавши, випалила:
– Ідіть звідси, раз не вмієте поводитися як слід!

Ганна Петрівна здивовано подивилася на невістку, потім на сина, чекаючи підтримки. Але мовчання Дмитра дало зрозуміти, що він на боці дружини.
– Та годі вам! У нашому селі всіх годували як хотіли, поки не з’явився ваш інтернет із дурницями. Роздули з нічого цілу трагедію! – кинула вона і пішла до виходу.

Коли свекруха пішла, Марія з розпачем подивилася на чоловіка. Образа на Ганну Петрівну клекотіла в грудях.
– Більше не пускатимемо її сюди, – відповів Дмитро на її німе питання.

Після того випадку Ганна Петрівна сама не з’являлася. Вона дзвонила сину, просила фото Наталки, але в гості не напрошувалася. Відважитися на візит вона зважилася лише через три місяці – на перший день народження онуки.

– Знову щось викине? – роздратовано запитала Марія.
– Ні, я їй заздалегідь сказав! – запевнив Дмитро. – Вона нічого не зробить.

Марія недовірливо подивилася на чоловіка. Вона не вірила, що вперта Ганна Петрівна раптом стане слухатися.

Свекор зі свекрухою прийшли рівно через десять хвилин після дзвінка Дмитра. Це означало, що вони були впевнені: їх пустять до онуки. Ганна Петрівна з порогу заголосила:
– Де моя донечка? Де моя крихітка? Ми з подарунками! – Вона сунула Марії пакет.

Свекор, Микола Васильович, ніс торт і пляшку шампанського. Він поспішно передав їх сину.
– Ми не розраховували на ваше частування, все принесли самі! – важливо заявила Ганна Петрівна, натякаючи, що торт і шампанське – не тільки для них, а й для себе.

Марія все зрозуміла. Вона передала Наталку чоловікові й почала накривати стіл у вітальні. Дмитро допомагав, а Ганна Петрівна з Миколою Васильовичем та онукою влаштувалися на кухні, щоб не заважати.

– Відкрий шампанське, спробуємо, двісті гривень за нього віддали, – прошепотіла Ганна Петрівна до чоловіка.

Микола Васильович швидко відкрив пляшку і подав їй келих.
– Налий мені! – наказала вона. – Бачиш, я з дитиною!

Свекор слухняно виконав прохання й подав келих. Ганна Петрівна відпила, цмокнула й схвалила:
– Гарне! – Вона подивилася на Наталку, яка сиділа у неї на руках. – Крихітко, давай трохи спробуємо, поки ніхто не бачить, – прошепотіла вона, підносячи келих до губ дівчинки.

– Невістка побачить – такий скандал влаштує! – захихикав Микола Васильович.

Почувши дивні слова свекра, Марія зазирнула з вітальні. Побачивши, як Ганна Петрівна підносить келих до рота її доньки, вона увірвалася на кухню й застигла від жаху.
– Що ви робите?! – крикнула вона, вихоплюючи келих у свекрухи. – Я ж просила нічого не давати! Як ви смієте?! – Вона забрала Наталку, її голос тремтів від люті.

– Та годі вам, ми ж у дитинстві Дмитрові давали! Нічого з нею не станеться, – засміялася Ганна Петрівна, розуміючи, що назріває буря. – Це ж навіть корисно іноді…
– Геть звідси! – Дмитро влетів на кухню, почувши крик дружини. – Годі! Я ж просив нічого не давати моїй дитині! Спочатку пряник, тепер шампанське!
– Та чого ти ревеш?! – заступився за дружину Микола Васильович. – Мати всього краплю дала…
– Ні краплі, ніВони більше не бачились роками, і лише спогади про цей скандал залишалися в їхніх серцях.