Connect with us

З життя

«Хотіли допомогти сусідці, а отримали донос. Ось така вдячність?!»

Published

on

Снилося мені дивне й тривожне: ми хотіли лише допомогти сусідці, а натомість отримали донос. Отака подяка?!

— До нас недавно завітав працівник соцслужби, — розповідає 35-річна Оксана. — Сказав, що надійшла скарга: нібито наші діти занедбані, а ми не створюємо їм належних умов. Оглянув оселю, зазирнув у холодильник, поговорив із дітьми… Усе гаразд. Заповнив папери, попросив підписати, і пішов. Але досі не розумію — хто й навіщо це зробив?

Оксана й Тарас одружені вже понад десять років. Виховують двох дітей — восьмирічного сина та п’ятирічну доньку. У родині лад, діти доглянуті, чемні, гарно вчаться. Ні в школі, ні в садочку не скаржаться. Та й самі малята на запитання батьків відповіли, що все добре. Виходить, скарга надійшла ззовні. Але від кого?

Відповідь знайшлася несподівано. За тиждень Оксана побачила у дворі Даринку — онуку їхньої літньої сусідки, бабусі Ганни. Жінка згадала, як кілька років тому вони з Даринкою посварилися ще при першій зустрічі. Стосунки не склалися, й з того часу вони взагалі не спілкувалися. Та тепер усе стало на свої місця.

З бабусею Ганною в Оксани й її чоловіка були дуже теплі відносини. Старенька раділа, коли поруч оселилися молоді сусіди. Часто заходила на чай, приносила паляниці, сиділа з маленьким Юрком, коли Оксані треба було вийти. А Оксана й Тарас, у свою чергу, допомагали старенькі з покупками, приносили ліки, вивозили влітку на дачу.

Коли бабуся захворіла, Оксана майже щодня приходила до неї — прибирала, готувала, слідкувала за її станом. Так, соцпрацівник теж навідувався, але від нього було мало користі. Родичів у бабусі, здавалося, не було: ніхто не дзвонив, не приїжджав, не цікавився.

— За вісім років я жодного разу не чула про її доньку чи онуку, — згадує Оксана. — Ми з чоловіком робили все, що могли, але в нас була власна родина. У якийсь момент я зрозуміла, що нам стає важко. Тоді сама запропонувала бабусі пошукати її рідних — раптом вдасться налагодити зв’язок.

Ганна із сумом продиктувала контакти. Оксана знайшла її доньку Людмилу та онуку Даринку у соцмережах. Написала їм, попросила приїхати — мовляв, мати у важкому стані, їй дуже потрібна підтримка.

Ганна зраділа: «Невже приїдуть? Я їх не бачила п’ятнадцять років…» Востаннє донька приїжджала, коли Даринці було лише сім. Тоді вони жорТоді вони жорстко посварилися — Людмила хотіла продати мамину хату, а бабуся відмовилася.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять − два =

Також цікаво:

BG5 хвилин ago

Свещникът на полковника

Работя в погребална агенция „Покой“ в Пловдив от двайсет и две години. През това време съм виждал какво ли не...

З життя38 хвилин ago

Three Times This Shelter Cat Was Returned — Until Volunteers Realized the Cat Wasn’t the ProblemThe volunteers discovered that each previous owner had simply been allergic to the cat’s long fur, so they found him a home with a dedicated, allergy-friendly owner who finally gave him the love he deserved.

So, there’s this cat, Milo. His card had three returns in a year and a half. The volunteers had stopped...

З життя4 години ago

FlawThe flaw, once invisible, now spread like cracks across the mirror of her memories, shattering every reflection she had trusted.

As the riders drew near, the dog lifted its head, fixing them with eyes full of such pain that the...

PT6 години ago

Eu Escondi Minha Filha no Restaurante e Quase a Perdi, Mas o Dono Apareceu com Ela nos Braços e Disse: “Agora Quem Manda Aqui Sou Eu”

A porta do depósito de roupas ficava entre a copa e o corredor de serviço, um lugar onde só se...

BG6 години ago

12 лева и 50 стотинки

В килера за бельо миришеше на лавандула и изгладени покривки. Лени знаеше, че трябва да провери всеки час, но в...

PT6 години ago

Meu pai disse que eu era a vergonha da família. No enterro do meu avô, o segredo guardado por doze anos veio à tona.

A chuva batia nas telhas de zinco do Memorial da Penha com uma força que abafava as conversas. O velório...

ES6 години ago

Con $18 en la cuenta y una bebé de 8 meses, la escondí en el restaurante. Cuando desapareció, bajé las escaleras y vi algo que jamás imaginé

El llanto de mi hija no estaba por ninguna parte. Solo el zumbido del congelador y, al fondo del pasillo...

PT6 години ago

O documento que ninguém esperava

A casa na Lagoa da Pampulha tinha trinta e dois degraus na escadaria principal. Eu sabia porque os contara várias...