Connect with us

З життя

З цього дня все зміниться: як жінка навчила чоловіка і сина

Published

on

«Від сьогодні все буде інакше!» — як одна жінка поставила на місце чоловіка й сина

Я не залізна. Я звичайна жінка, якій теж може бути важко. У якої болить голова, яка втомлюється, яка працює цілий день, а ввечері тягне на собі важку сумку з продуктами, бо вдома — двоє чоловіків, здоровенних і ситих, які, схоже, гадають, що їжа з’являється сама собою. І коли сили закінчуються, залишається лише одне — сказати вголос те, що вже давно кричить усередині.

Того дня було особливо важко. На роботі аврал, начальник зранку на нервах, я ледь дочекалася кінця зміни. Вже стоячи на зупинці, зрозуміла, що треба ще зайти до магазину: у холодильнику пусто, а вдома — чоловік Дмитро та син Ігор. Дмитру — сорок два, високий, м’язистий, апетит відповідний. Ігорю — шістнадцять, займається боротьбою, після тренувань змітає з тарілок усе, що під руку потрапить.

Я йшла додому, згинаючись під вагою пакетів, проклинаючи себе за те, що набрала стільки всього. Голова гула, кожен крок відбивався пульсацією у скронях. Але я не могла не зайти — адже хто, як не я?

Коли нарешті відчинила двері, Дмитро вже був удома. Лежав на дивані, дивився телевізор. Жодного запитання, жодного погляду: «Як ти?» — ніби мене й не існувало. Ігор ще був на тренуванні. Я мовчки пішла до спальні, випила пігулку й лігла. Хоч п’ятнадцять хвилин — перевести подих, відпочити, прийти до тями.

Голова трохи відпустила, але не цілком. Я все одно почувала себе розбитою. Але підвелася й пішла на кухню. Там, крість гуркіт телевізора, лише мої кроки й брязкіт посуду. Швидко приготувала макарони по-флотськи, нарізала салат. Просто, ситно. Не до вишукувань.

Ігор прийшов пізніше. Я покликала всіх до столу. Сіла поруч і почула те, від чого все всередині обірвалося.

— Знову макарони? — фуркнув Дмитро. — Могла б і щось цікавіше приготувати.

— А я б котлет хотів, — підтримав його син, похитуючи виделкою в салаті.

Жоден не запитав, як я. Жоден не сказав «дякую». Вони знали, що в мене болить голова. Бачили, як я тягла додому сумки. Чували, як я зітхала й ледь трималася на ногах. Але все, що вони змогли сказати — «нам не смачно».

Я мовчки відклала ложку, подивилася на них обох. І ніби щось усередині клацнуло.

— Не подобається вечеря? Не їжте. Від сьогодні все змінюється. Я втомилася бути обслуговчим персоналом. Хочеш котлет — готуй. Хочеш борщу — вари. Я більше не буду тягати на собі сумки, готувати, прибирати й отримувати за це фуркання. Від сьогодні я готую — так, на всіх. Але хтось із вас митиме посуд, інший — прибиратиме в хаті. Хто що робитиме — вирішуйте самі. Я праю лише те, що в кошику. Брудні шкарпетки під ліжком — не мої проблеми.

Раз на тиждень — у суботу — ідемо всією родиною до магазину й закуповуємо продукти. Я не в’ючний кінь. Я не носильник. Я не кухарка на виклик.

Я підвелася, поправила волосся й пішла до ванної. Обернулася біля дверей:

— А тепер я йду в душ і лягаю спати. Хто митиме посуд — вирішуйте самі. Тільки врахуйте: якщо завтра вранці на кухні буде брудно — сніданку не буде. Усе. На добраніч.

Я пішла. За спиною — тиша. Навіть телевізор хтось вимкнув. Я не оберталася. Я знала, що вони сидять і дивляться мені вслід. Здивовані. Може — розгублені. А може, вперше за багато років, — задумані.

І, знаєте що? Я не відчула провини. Тільки полегшення. Бо іноді, аби тебе почули, треба перестати шепотіти й почати говорити голосно. Чітко. І без вибачень.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять + вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя47 хвилин ago

Lonely Janitor Found a Phone in the Park. When She Turned It On, She Was Stunned by What She Saw

A lonely cleaner found a phone in the park. Turning it on, she was stunned by what she saw. Martha...

З життя2 години ago

Romy, Sweetheart, We’ve Got Twins!” Tanya Sobbed Into the Phone. “They’re So Tiny, Just 5.5 Pounds Each, But Healthy—Everything’s Fine!

“Rom, oh Rom, weve got twins!” sobbed Tanya down the phone. “Theyre so tiny, just 5.5 pounds each, but theyre...

З життя5 години ago

At Forty-One, a Child?!” He Yelled at Nastya. “Women Your Age Are Grandmothers Already—Don’t Be Foolish with These Children’s Books!

“At forty-one, you want a baby?!” James shouted at Emily. “Most women your age are grandmothers! Emily, dont be ridiculous!”...

З життя5 години ago

‘Having a Baby at Forty-One!’ Her Husband Yelled at Nastya. ‘Women Your Age Are Already Grandmothers! Don’t Be Foolish, Nastya.’” – Children’s Books

**Diary Entry** *Friday, 23rd June* “Forty-one years old and wanting a babyhave you lost your mind?” Marks voice was sharp...

З життя6 години ago

The Tale of a Boy with a Broken Heart and the Rescue Dog Who Healed Him

Oliver shoved the front door open, letting the icy twilight seep into the dim hallway. He didnt make his usual...

З життя7 години ago

Why Should I Cook for Everyone? It’s Just Me and Annie from Now On!” – Nikita Fumed. “Because in This Family, It’s Every Man for Himself—So Live With It!

Im not cooking for everyone anymore! Just for me and Annie. And whys that? Nikita scowled. Because in this family,...

З життя8 години ago

Why Should I Cook for Everyone? Just for Me and Annie from Now On!” – Nikita Fumed. “Because in This Family, It’s Every Man for Himself. So Live with It!

“Im not cooking for everyone anymore! Just for myself and Annie.” “Why on earth not?” snapped Nicholas. “Because in this...

З життя9 години ago

So, Is a Marriage Certificate Really Stronger Than Just Living Together?” – The Guys Always Teased Nadia About It

“So, a marriage certificate really is stronger than just living together, eh?” The men at work teased Nadine. “I wont...