Connect with us

З життя

Как я с ловкостью избавилась от свекрови и обрела покой

Published

on

Как я ловко вернула в дом покой, избавившись от свекрови

Ровно пять месяцев назад в нашей семье произошло долгожданное чудо — родился наш сынок Мишенька. Для меня и моего мужа Серёжи это был самый счастливый день. Мы готовились заранее: читали книги, смотрели курсы, и когда малыш появился, хоть и трудно было, но справлялись сами. Серёжа помогал во всём: вставал ночью, стерилизовал бутылочки, укачивал. Мы действовали слаженно, будто один механизм.

Но это продолжалось ровно до тех пор, пока в нашу жизнь не ворвалась… его мать. Два месяца назад моя свекровь — Людмила Васильевна — объявилась к нам «помогать». Без предупреждения. Без спроса. С чемоданами и важным видом, будто мы без неё пропадём.

— Остаюсь настолько, насколько нужно! — заявила она с порога.

Сначала я подумала: ну, может, и правда станет легче. Как же я ошибалась. Жизнь превратилась в бесконечный поток замечаний, контроля и бесцеремонности. Ни минуты тишины. Каждое моё действие сопровождалось комментариями:

— Ты что, так легко его одела? Он же простудится!
— Опять забыла дать ему Эспумизан?
— В наше время детей не так баловали, вот сейчас и молодёжь вся изнеженная!

Я осторожно намекала, что у неё дома дела, муж, огород… Но Людмила Васильевна делала вид, что не понимает.

— Николай справится! А вам без меня никак! — звонко смеялась она, разливая чай и раздавая указания.

Сначала терпела. Потом злилась. Потом рыдала в подушку. А потом осознала: просто так она не уйдёт. И я придумала план.

Утром подошла к ней с самой невинной улыбкой:

— Людмила Васильевна, я тут решила… Выйду на работу. На полдня. Раз вы с нами, сможете посидеть с Мишуткой, пока я на смене? Совсем немного, всего пять часов…

Улыбка сошла с лица свекрови моментально.

— Одна? С грудничком? — испуганно переспросила она.

— Ну кто же, если не вы? Вы же хотели помочь. Вот и возможность! У вас всё получится. А я немного отвлекусь, да и деньги лишние не помешают. Вон Серёжа говорил, на машину копим.

Муж вернулся с работы, и, как я и рассчитывала, свекровь бросилась к нему жаловаться. Но Серёжа… поддержал меня!

— Мам, отличная идея! Дашенька хоть передохнёт. Ты же сама предлагала помощь — вот и помоги по-настоящему. Мы в тебе не сомневаемся!

Свекровь опешила. Спорить не стала.

А я на следующий день «ушла» на работу. На самом деле — к подруге Ольге. Иногда — в парк, иногда — по торговым центрам. Но возвращалась всегда «измотанная», с тёмными кругами под глазами и слабой улыбкой:

— Спасибо вам, Людмила Васильевна, без вас я бы не вытянула…

И следила, чтобы ей не жилось слишком вольготно. Ужин не готов?

— Ничего, я сама быстро что-нибудь сделаю… Хотя завтра, может, вы возьмёте на себя? Вы ведь дома весь день…

А в выходные — в кино, в кафе, на прогулки с Серёжей. А Людмила Васильевна — с внуком. С пелёнками, коликами, бутылочками и бессонными ночами.

Прошла неделя. Затем вторая.

И вот однажды вечером свекровь торжественно объявила:

— Простите, дети, но Николай совсем без рук. Хозяйство разваливается. Мне пора домой.

— Как же так? — притворно огорчилась я. — Мы так привыкли к вашей помощи… Но если надо…

Уже на следующий день она упаковала чемоданы и уехала. А я… наконец вздохнула свободно.

В дом вернулись уют и гармония. Я снова могла полностью посвятить себя сыну. Серёжа был рядом, и мы снова стали семьёй, а не заложниками навязанного «добра». И знаете что? Ни капли не стыдно за свою хитрость. Потому что иногда единственный способ сохранить покой — это проявить смекалку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість + 1 =

Також цікаво:

З життя47 хвилин ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя47 хвилин ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя2 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя2 години ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...

З життя3 години ago

Чи справді це мій син?

Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши колег, і була цьому рада. Їй не хотілася бачити співчутливі погляди, відповідати...

З життя3 години ago

Вибір між правдою та брехнею: йди геть!

**Щоденник** “Не маєш чим виправдатися переді мною,” – різко підняла руку Олена, показуючи матері на двері. “Іди геть!” Олена вийшла...

З життя4 години ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя4 години ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...