Я приніс погану новину, але батьки здивували мене ще більше

Я прийшов із важкою новиною, але батьки шокували мене ще більше

Борис їхав у старенькому автобусі по закуреній дорозі до батьків у передмістя Києва, і серце його стискалося від тривоги. Він мав повідомити їм новину, яка перевернула б їхній світ — про розлучення з дружиною. Але те, що він почув у батьківському домі, стало справжнім ударом. Його літні батьки, яких він вважав зразком міцної сім’ї, оголосили про власний розлучення, і ця драма затьмарила все, що він збирався сказати. Тепер Борис стоїть перед вибором, який змінить його життя, а в душі бушує буря зі страху, провини та нерозуміння.

Новина про розлучення з Марією давалася йому важко. Можна було б мовчати, але чутки в їхньому невеличкому селі розповзалися швидко. Марія могла подзвонити батькам і розповісти все зі злості, а брат чи сестра ненароком пробренькнули б при зустрічі. Борис вирішив, що краще самому відкрити правду, аби потім не виправдовуватися. Він розумів: життя непередбачуване, і від помилок ніхто не застрахований.

Борис піднявся знайомими сходами, натиснув дзвінок. Двері відчинив батько, Іван Петрович, з похмурим обличчям, ніби вже знав, навіщо син прийшов.

— Здоров, — буркнув він. — Добре, що прийшов. Заходь.

— Здоров, тату, — відповів Борис, але в голові метнулася думка: «Невже хтось уже розповів?» — Мама вдома?

— Вдома, вдома, — роздратовано кинув батько. — Куди їй подітися? Сидить, неначе пані капризна.

— Ти про що? — не зрозумів Борис. — Що з тобою?

— А те, що з мене досить! — раптом викрикнув батько, розвернувся і, сопучи від злості, пішов у кімнату.

Борис, приголомшений, пішов за ним. У вітальні батько впав на диван, схрестивши руки. Мами, яка зазвичай сиділа з в’язанням, не було. Борис заглянув у спальню і побачив її — Ганну Степанівну, яка стояла біля вікна. Її обличчя було темніше хмари.

— Прийшов? — холодно запитала вона. — Вже пішов від Марії чи тільки збираєшся?

— Звідки ти знаєш? — серце Бориса єкнуло. — Чому ти про це питаєш?

— Бо мені треба знати, чи зняв ти квартиру, чи ні! — різко відповіла мати.

— Яку квартиру? — розгубився він.

— Ту, де ти житимеш після розлучення! — чітко вимовила вона.

— Поки не зняв, — відповів Борис. — Але звідки ви дізналися, що я розлучаюся?

— Дізналися, — похмуро кинула мати. — Отже, сину, швидко шукай квартиру, бо я їду жити з тобою!

— Що? — Борис завмер, не вірячи вухам.

— Ні! — гримнув із вітальні голос батька. Він з’явився у дверях, палаючи гнівом. — З Борисом житиму я! А ти залишайся тут, квартира на тебе записана!

— Та анізащо! — скрикнула мати. — Я не залишуся в цьому домі, де все просочене твоєму упертістю!

— Стій! — Борис переводив погляд з одного на одного. — Ви взагалі про що? Куди ви збираєтеся?

— Туди, куди й ти! — заявив батько. — Молодець, сину, що вчасно задумав розлучення! Ох, який молодець!

— Чому молодець? — Борис відчував, як земля йде з-під ніг.

— Бо це саме в пору! Ми з матір’ю теж розлучаємося! — випалив батько.

— Що?! — Борис остолбенів. Він очікував докорів, а натомість отримав шокуючу новину.

— Годі! — продовжував батько. — Ти дорослий, я нікому нічого не винний. Ми з матір’ю набридли одне одному, як ти з Марією. Я йду з тобою, і будемо жити удвох, по-чоловічому!

— Ні, з сином житиму я! — перебила мати. — Ти мені не потрібен, а йому я стану в пригоді. Без дружини він пропаде, а я ще вмію готувати. Правда, Борю? Ти ж любиш мамині котлети?

— А я що, готувати не вмію? — спалахував батько. — Та я краще за будь-яку кухарку! Борщ, вареники — усе зможу!

— Ха! — усміхнулася мати. — Коли ти востаннє готував? Півстоліття тому?

— І що? Ми, чоловіки, все вміємо! Нам жінки не потрібні, лише пралька, мікрохвильовка та холодильник побільше, щоб їжі на місяць закупити! — заявив батько.

— Ти сина чому вчиш?! — обурилася мати.

— Годі! — гаркнув Борис, не витримавши. — Ви з розуму з’їхали? Вам під вісімдесят, а ви несете дурниці, немов діти! Подивіться на себе!

— А ти сам! — у голос вигукнули батьки. — Тобі майже п’ятдесят, а поводишся як хлопчина! Не смій нас лаяти! Краще вибирай, кого візьмеш у нову квартиру!

— Звідки ви взяли, що я кудись йду? — вибухнув Борис. — У нас із Марією своя квартира!

— Як це? — здивувалася мати. — Ти ж розлучаєшся!

— Хто вам сказав? — запитав він.

— Марія. Твоя сестра передала, що ти їй дзвонив і все розповів, — відповіла мати.

— Я не розлучаюся! — твердо сказав Борис. — Це був жарт!

— Жарт? — батько роз— Жарт? — батько розгубився. — А ми тут з матір’ю вже настроїлися на нове життя, плани будували… А ти все зіпсував?