Брат розповів мені про зраду чоловіка

Оксана мчалася оживленими вулицями Києва до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях. Її серце билося від люті: сусіди знову скаржилися на брата чоловіка, який перетворив її спадщину на притон. Але те, що вона побачила, увійшовши в квартиру, стало справжнім ударом. Брат чоловіка відкрив їй страшну правду про зраду, і тепер її світ руйнувався. Оксана стояла перед вибором, який розривав її душу: пробачити чи почати життя з чистого аркуша.

— Оксанко, це ж мій рідний, йому нема де жити,— умовляв її чоловік Ігор, коли все почалося. — Він із Тетяною розлучився, куди йому дітися?

— Не хочу пускати Олега в бабусину хату,— нерішуче заперечила Оксана.

— Він нічого не зіпсує,— наполягав Ігор. — Не до батьків же йому їхати?

— А чому б і ні? — вчепилася вона за цю думку.

— Чоловікові сорок п’ять, соромно жити з батьками, та й особисте життя у нього є,— Ігор благально подивився на дружину.

— Гаразд, нехай живе, але якщо сусіди знову прийдуть — я його за двері! — здалася Оксана після довгої паузи.

— Все буде гаразд! — радісно хлопнув себе по колінах Ігор.

У Ігоря були свої плани на квартиру. Він збирався під виглядом “допомоги братові” використовувати її для побачень з коханкою, про яку його тридцятип’ятирічна дружина навіть не здогадувалася.

— Зараз відвезу Олега, покажу! — вигукнув Ігор, схопив ключі та вискочив.

— Так спішить, ніби сам туди збирається,— усміхнулася Оксана та занурилася у роботу.

Ігор повернувся лише через три години. Оксана, побачивши світло фар, вибігла у двір.

— Де ти так довго був? Я вже збиралася шукати! — наполовину жартуючи сказала вона.

— Показував Олегу квартиру,— ухильно відповів Ігор, приховуючи справжню причину.

— Слухай, а він хоч за світло й воду платитиме? — раптом запитала Оксана.

Ігор завагався, погляд забігав. Він не обговорював це з братом.

— Розумієш, якось незручно брати гроші з рідного, тим паче зараз,— сказав він з докором. — За квартиру ж і так ми платимо, багато він не накрутить.

Оксана, піддавшись умовлянням, погодилася, що брати гроші з родича — негарно. Але варто було Олегу заселитися, як хата перетворилася на бунтарство. День і ніч лунала музика, збиралися галасливі компанії, приходили незнайомі жінки, лунали крики та сварок. Сусіди кликали дільничного, але той лише виписував штрафи, не в змозі приборкати мешканця.

Олег поскаржився братові.

— Сусіди замучили,— сказав він. — Ми ж нічого, а вони ментов викликають. Втрутися, а то якщо мене виженуть, тобі теж сюди ходу не буде,— пожартував він.

— Я все владнаю, але ти заспокойся,— відповів Ігор. — Якщо Оксана дізнається — нам каюк!

— Більше не буду,— пообіцяв Олег, але тієї ж ночі сусіди знову викликали поліцію.

Одна із сусідок, не витримавши, дізналася, кому належить квартира, та знайшла Оксану в соцмережах. Вона запитала, чи знає господиня, що там коїться, і чи були візити поліції. Відповідь Оксани приголомшила сусідів: вона не мала жодного поняття.

За годину Оксана влетіла в квартиру, палаючи гнівом.

— Привіт! — усміхнувся Олег, відчиняючи двері.

— Олеже, на тебе сусіди скаржаться! — випалила вона. — Вимагаю, щоб ти з’їхав!

— З’їхав? — здивувався він. — Вибач, але ти не виправдала довіри!

— Це ти не виправдав! — різко перебила Оксана. — Геть звідси!

— О, так? Тоді послухай кое-що про свого чоловіка! — з єхидою кинув Олег.

— Що ти несеш? — вона завмерла, дивлячись йому у вічі.

— Не тільки я тут шумлю,— хитнув головою Олег. — Твій Ігор теж молодець.

— У якому сенсі? — голос дівчини затремтів.

— Він приводить сюди свою коханку,— випалив Олег. — Вже три місяці! А ти, невістко, навіть не в курсі!

Звістка вразила, мов блискавка. Оксана відчула, як земля зсувається з-під ніг.

— Геть звідси! — проричала вона, показуючи на двері.

— А з чоловіком що робитимеш? — усміхнувся Олег.

— Не твоя справа! — гаркнула вона. — Ізчезай!

Олег, посміхаючись, почав збирати речі і за двадцять хвилин зник. Оксана залишилася сама в розгромленій квартирі. Увійшовши всередину, вона не впізнала бабусиного дому: від затишку не лишилося і сліду. Брудні стіни, розкидані речі, запах тютюну — все кричало про те, як її обдурили. Вона розчинила вікна, намагаючись вигнати дух зради.

Дома її чекала важка розмова з Ігорем. Спочатку він усе заперечував, але, притиснутий до стінки, зламався та став благати про прощення. Оксана слухала його виправдання, але в душі вже все вирішила. Зрада чоловіка, його брехня й цинізм перекреслили роки їхнього шлюбу. Вона подала на розлучення та аліменти, вирішивши, що більше нікому не дозволитьОксана підвелася, витерла сльози та твердо вирішила, що відтепер її життя буде тільки її власним вибором.