Connect with us

З життя

Свекровь вирішила встановлювати правила в моєму домі, але я показала, хто тут головна

Published

on

Щоденник

Так склалося, що довелося впустити до своєї оселі свекруху. Не тому, що цього хотіла. Просто чоловік у мене золотий – благав допомогти, бо мати опинилася у скруті. Зціпивши зуби, погодилася. Хотіла зберегти лад у родині. Та, здається, вона про це швидко забула.

Вона почала впроваджувати у моїй хаті свої порядки, ніби тут вона господиня. Хоча я одразу заявила: квартира – моя, і втручатися у моє життя не дозволю. Ми з нею завжди були, як віл і возовий. Їй не подобалося, що я не виконую кожен її каприз, а мене дратувала її звичка тиснути та вказувати.

Вона почала скаржитися чоловікові, але він – розсудлива людина – не вірив її наклепам. Її злило, що квартира належить мені, і вона не може командувати, як звикла.

У свекрухи є молодша донька – Соломія, на чотири роки менша за мене. Рік тому вона вийшла заміж уже вагітною. Молоді оселилися у батьків чоловіка, але довго не витримали. Після народження дитини Соломія втекла до матері. Свекруха у сльозах кричала:

– Замучили мою дитину! Яка їй свекруха дісталася – гадюка, а не жінка! Тільки й хоче знівечити, принизити! Ну як так можна з невісткою?

Леле, я ледь не реготала. Адже ця «жахлива» свекруха – її точна копія. Пряме дзеркальне відображення. Що ж, заслужено, як то кажуть.

Соломія не розлучилася, чоловік допомагав грошима. Через місяць він повернувся – тепер у однокімнатну квартиру свекрухи. Звісно, там було тісно, і вона ночувала на кухні. Із зятем не ладнала, а Соломія, що смішніше, підтримувала чоловіка у сперечаннях із матір’ю:

– Мамо, не смій руйнувати мою родину!

Я тоді сказала свекрусі прямо:

– Може, попросите їх зняти житло?

– А на що вони знімуть? Соломія у декреті, чоловік заробляє копійки. Що вони собі дозволять?

– Це їхні проблеми. До нас це не стосується.

Але вона дедалі частіше приходила до нас. Спочатку скаржилася на долю, потім – на біль у спині від кухонного дивана, далі – на конфлікти із зятем. А потім випалила:

– Я більше не можу з ними жити! Можна я до вас? На трохи?

Я хотіла відмовити, але чоловік благав:

– Мама побуде у нас лише два місяці. Я говорив із Соломією, вони скоро знімуть житло.

Я здалася, але одразу поставила умови. Свекруха кивала: «Звісно, доню, все розумію». Перші два тижні вона була тихою, як мишка. А потім почалося.

Вона почала «поліпшувати» мою оселю: розкладала свої серветки, переставляла картини, пропонувала змінити штори. Я спочатку терпіла. Потім почала скаржитися чоловікові. Він пробував поговорити – без толку. Місяці минули, а «тимчасово» перетворилося на півроку. Соломія, як я й підозрювала, не збиралася виїжджати.

Свекруха все частіше чіплялася: «Ти воду даремно витрачаєш!», «Ти неправильно готуєш!», «Ти не вмієш прибирати!» Одного разу викинула всю мою хімію, купила якесь сіре мило, що смерділо на всю хату. Казала: «Хімія – це отрута, житимемо по-старому!»

А ще вона постійно викидала їжу з холодильника, навіть свіжоприготовану. Говорила, що в неї «погана енергетика» чи «це шкідливо для мого сина». Я вибухнула. Не стала мовчати, не бігла до чоловіка – вилила все, що кипілося:

– Ви живете у МОЇЙ оселі. Я дозволила вам залишитися – ТИМЧАСОВО. Ваш час закінчився. Збирайтеся і повертайтеся до доньки. Мені не потрібна друга мама. Я вже доросла і не дозволю нікому наказувати мені, як жити у МОЇМУ домі!

Свекруха надулася. Коли чоловік повернувся, вона почала скаржитися. А він розвів руками:

– Дорозумійтеся самі. Я втручатися не буду.

Тоді вона пішла ва-банк: почала твердити, що «старша й мудріша», що я «маю бути вдячна». І тут я поставила крапку:

– Вдячна? За що – за те, що ви перетворили мій дім на пекло? Я вас не просила мене вчити. І вже точно не дозволю робити з моєї оселі філіал психлікарні!

Дала їй місяць на збори. Нехай самі вирішують свої проблеми. Чому я маю бути заручницею їхнього безладдя? Зі своєю донькою вона не впоралася, а тепер вирішила зіпсувати життя мені?

Ні, дякую. Годі. У моїй хаті – мої закони.

**Урок:** Не варто впускати до свого дому тих, хто не поважає ваш простір. Доброта має межі.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 3 =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Зухвалі свати руйнують моє життя — час закрити двері перед носом.

У моїй голові інколи спалахує бажання різко закрити двері прямо перед носом у рідні — їхня зухвалість роз’їдає моє життя....

З життя2 години ago

Заздрість, нахабність і нав’язування думок: я припинила спілкування з родиною чоловіка

Ой, слухай, я розповім тобі свою історію, бо вона дуже важлива для мене. У маленькому містечку біля Тернополя, де кожен...

З життя3 години ago

Свекровь заходит в гости поиграть с внуком, а мне остаются дела и улыбка.

Свекровь приходит, поиграет с ребёнком — и уходит, довольная. А я — готовь, убирай, улыбайся… Когда я наткнулась на статью...

З життя3 години ago

Слова, що змінили моє життя, коли ти була виснажена

Ой, дівчино, щось таке трапилося, що аж серце болить… Не стала тебе вчора турбувати, бо ти була страшно втомлена –...

З життя4 години ago

Як я стала рабинею в сім’ї чоловіка: історія про неволю

Ось я в біду потрапила, скажу вам – стала рабинею у родині чоловіка. У глухому селі під Житомиром, де вітер...

З життя4 години ago

Тиха чайна година на кухні, а всередині – шторм емоцій

Сижу на кухні і, як завжди, мовчки пию чай — але всередині мене бушує ураган. У невеликому містечку під Львовом,...

З життя4 години ago

Моя вагітність не хвилює їх: безкоштовна прибиральниця та кухарка

Сьогодні один із тих важких днів, коли відчуваю себе безкоштовною покоївкою та кухарем – мою вагітність ніхто не бере до...

З життя4 години ago

Расстаемся после 35 лет брака в возрасте 62 и 68 лет…

Мне 62 года, ему 68. Мы разводимся… После 35 лет брака Я — Людмила Ивановна, мне шестьдесят два. Мужу Александру...