Connect with us

З життя

Я не стремлюся до цього, але збираю речі й вирушаю з сином до мами.

Published

on

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до моєї мами, Оксани Іванівни. А все тому, що вчора, поки я гуляла з дитиною, мій чоловік Олег, бачите лі, вирішив проявити гостинність і впустив до нашої кімнати родичів — двоюрідну сестру Марію з чоловіком Тарасом та їх двома дітьми, Софійкою й Дениском. І найнеприйнятніше: він навіть не подумав зі мною порадитись! Просто сказав: “Ти з Данилом можете пожити у твоєї мами, там місця вистачить”. Я досі в шоці від такої нахабності. Це наш дім, наша кімната, а я тепер маю пакувати валізи та поступатись місцем чужим людям? Та ні, це вже занадто.

Все почалося з того, що я повернулася додому після прогулянки з Данилом. Він, як завжди, втомився, капризничав, і я мріяла лише про те, щоб покласти його спати та самої випити чаю в тиші. Заходжу в квартиру, а там — якийсь безлад. У нашій спальні, де ми з Олегом і Данилом спим, вже розташувалися Марія з Тарасом. Їхні діти, Софійка й Дениско, носяться кімнатою, розкидаючи іграшки, а мої речі — мої книжки, косметика, навіть ноутбук — акуратно складені в кутку, ніби я тут більше не живу. Я стою, як гріздям прибита, і питаю Олега: “Це що таке?” А він, із таким спокоєм, наче погоду обговорює: “Марія з сім’єю приїхала, їм нема де зупинитись. Я подумав, ви з Данилом можете до Оксани Іванівни поїхати, там же місця багато”.

Я ледь не задихнулася від обурення. По-перше, це наш дім! Ми з Олегом разом платили за цю квартиру, облаштовували її, вибирали меблі. А тепер я маю їхати, тому що його родичам захотілося пожити в місті? По-друге, чому він навіть не спитав мене? Я б, можливо, і погодилася допомогти, але хоча б обговорили, як це організувати. А так — просто поставив перед фактом. Марія, до речі, навіть не вибачилася. Вона лише посміхнулася й сказала: “Ларисо, не переймайся, ми ненадовго, пару тижнів усього!” Пару тижнів? Та я й пари днів не хочу, щоб мої речі чужі люди торкалися!

Тарас, чоловік Марії, взагалі мовчить, як партизан. Сидить на нашому дивані, п’є каву з моєї улюбленої чашки і киває, коли Марія щось говорить. А їхні діти — це окрема історія. Софійка, якій років шість, уже розлила сік на наш килим, а Дениско, чотирирічний, вирішив, що моя шафа — чудове місце для гри у схованки. Я намагалася натякнути, що це не готель, але Марія лише відмахнулася: “Ой, діти ж, що з них узяти!” Ну звісно, а прибирати за ними, мабуть, мені.

Я намагалася поговорити з Олегом наодинці. Сказала, що мені боляче, що він ухвалив таке рішення за моєю спиною. Пояснила, що Данилові потрібна стабільність, свій куточок, своє ліжко. А возити трирічну дитину до мами, де він спатиме на розкладачці, — це не вихід. Але Олег лише знизав плечима: “Ларисо, не драматизуй. Це ж родина, треба допомагати”. Родина? А я з Данилом, значить, не родина? Я так розлютилася, що ледь не розплакалася. Але замість цього пішла збирати речі. Якщо він думає, що я мовчатиму й терпіти, він помиляється.

Моя мама, Оксана Іванівна, коли дізналася, що сталося, була в лютості. “Це що, Олег тепер вирішує, кому у вашому домі жити? — обурювалася вона по телефону. — Приїжджай, Ларисочко, я вас з Данилком прийму, а з чоловіком потім розберешся”. Мама у мене жінка з характером, вона вже готова їхати до нас і виганяти незваних гостей. Але я поки що не хочу скандалу. Я просто хочу, щоб мій син був у комфорті, а я могла спокійно подумати, що робити далі.

Збираючи валізу, я все прокручувала в голові. Як же так вийшло, що Олег так легко викреслив нас з Данилом з нашого власного життя? Я завжди намагалася бути доброю дружиною: готувала, прибирала, підтримувала його. А він навіть не подумав, як я себе почуватиму, коли побачу чужих людей у нашій спальні. І найболючіше — він навіть не вибачився. Просто сказав: “Не роби з комаря слона”. Ну, вибач, Олеже, але це не комар, а цілий слон, який розвалився на моєму ліжку.

Тепер я їду до мами, і, чесно кажучи, мені навіть трохи легше від цієї думки. У Оксани Іванівни завжди затишно, пахне пирогами, а Данило обожнює гратися в її садочку. Але я не збираюся просто так залишити цю ситуацію. Я вже вирішила: коли повернуся, ми з Олегом серйозно поговоримо. Якщо він хоче, щоб ми були родиною, він має поважати мене та нашого сина. А Марія з Тарасом нехай шукають собі орендовану квартиру чи готель. Я не проти допомагати, але не за рахунок мого комфорту і не без моєї згоди.

Поки я складаю Данилові іграшки у сумку, він дивиться на мене своїми великими очима і питає: “Мамо, ми до бабусі надовго?” Я обіймаю його й кажу: “Ненадовго, мій хороший. Просто побудемо у бабусі, а потім повернемося додому”. Але в глиАле в глибині душі я знаю, що повернуся тільки тоді, коли Олег зрозуміє, що наш дім — це наше спільне святе, а не перехідний пункт для тих, кому заманеться завітати.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + 15 =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

From Beggar to Miracle: The Transformation of One Remarkable Day

**From Beggar to Blessing: A Life-Changing Day** I thought he was just another poor, disabled beggar! She fed him every...

З життя4 хвилини ago

Emergency Response: The Ambulance Arrived Within Minutes

The ambulance arrived within minutes, but for Emily, those moments felt like an eternity. Drifting between consciousness and darkness, the...

З життя5 хвилин ago

Paramedics Arrived Within Minutes of the Emergency Call

The ambulance arrived within minutes, but for Emily, those moments felt like an eternity. Drifting between consciousness and oblivion, the...

З життя1 годину ago

Grandma’s Secret Family Recipe: A Timeless Classic Passed Down Through Generations

**A Family Recipe** *Do you seriously want to marry someone you met online?* Margaret Evans eyed her future daughter-in-law with...

З життя1 годину ago

He’s Not My Little Pup

**He Is Not My Child** That boy is not mine, the millionaire declared coldly, his voice echoing through the marble...

З життя2 години ago

I Found Only a Note Upon Arriving to Pick Up My Wife and the Newborn Twin Babies

When John arrived at the maternity ward that day, his heart pounded with excitement. He clutched a bouquet of balloons...

З життя3 години ago

I Can’t Believe It! My Best Friend Is Actually Alex’s Father – I’ve Been Raising His Son for Over Four Years Without Knowing!

“I cant believe it! My best friend turns out to be Alexs father? Ive spent over four years raising a...

З життя3 години ago

I Can’t Believe It! My Best Friend Turns Out to Be Alex’s Father – I’ve Been Raising His Son for Over Four Years Without a Clue!

“I can’t believe this! My best friend is Alex’s father! Ive raised him for over four years, never once doubting...