Connect with us

З життя

«Жодної допомоги, поки не покине безвідповідального чоловіка: моя жорстка умова доньці»

Published

on

«Поки не розлучиться — не отримає від нас ні копійки»: Я сказала доньці, що більше не допомагатиму, доки вона не позбудеться свого ледаря

Щодня наш будинок тремтить від сварки — не між мною та чоловіком, а через зятя. Ця людина, яку моя донька обрала за чоловіка, виявилася ледарою та безвідповідальною до неподобства. Він не працює вже більше року — іноді десь підробляє, а решту часу сидить вдома. Донька сама тягне на собі сім’ю та виховує двох малят, перебуваючи у декреті. А він? Він просто існує.

Донька, звісно, не може працювати на повну — двійнята потребують постійної уваги. Я запропонувала допомогти. Але з умовою. Так, жорсткою й чіткою: більше не дам ні гривні, поки вона не розлучиться з цим нахлібником. Бо допомагати їй — означає годувати і його. А я більше не збираюся фінансувати чиюсь лінь.

Від самого початку мені не подобався Олег. Сподівалася, що все минутиме, що вона опам’ятається. Та на жаль — одружилися. Молодість, кохання, ілюзії — затьмарили їй глузд. І ось тепер ми розгребаємо наслідки.

Ми з чоловіком віддали їм квартиру бабусі. Раніше там жили квартиранти, і це був наш єдиний додатковий дохід до пенсії. Але в молодих не було грошей на оренду, і ми пішли їм назустріч. Я лише просила: зробіть косметичний ремонт, оновіть, щоб дітям було затишно.

Олег і тут показав свою сутність:
— Я цим займатись не буду. Я не майстер, я — гуманітарій. Хай цим займаються ті, хто за це отримує. Треба наймати фахівців.

А на які гроші, прошу? Він не заробив навіть на шуруповерт. Все, що він уміє — це філософствувати та скаржитись, як йому не щастить. Працювати ввечері він не може, у вихідні — «має відпочивати». Звик, мабуть, що все йому винні.

Коли я прямо сказала, що він ледар, він образився. «Ви до мене несправедливі». А донька? Замість підтримати, почала докоряти мені:
— Через вас ми знову посварились. Навіщо ви втручаєтесь?

Я вирішила відійти. Але відразу попередила: якщо влізла — вилізай сама. Не бігай потім із простягнутою рукою. Але коли дізналась, що вона вагітна другою дитиною, точніше — двійнею, — серце стислося. Думала, Олег опам’ятається, але ні — нуль реакції. Довелося все робити нам. Ми й ремонт доделали, і ліжечка для дітей шукали, і навіть по лікарях водили. Він же — як сидів на дивані з ноутбуком, так і сидить.

Соломія хоч і намагалась, але було видно — почала розуміти, кого обрала. Разом ми хоча б із труднощами, але підготували квартиру. Власними руками. Він, звісно, потім щось купив на розпродажі, але це не виправдання. Коли в тебе сім’я, ти маєш бути чоловіком. А він — просто мешканець у будинку, де все роблять інші.

Потім ми дізналися, як вони взагалі виживають — оформили кредитку. Не сказали ні слова. Ховали. А потім — дзвінок:

— Мам, ми не витягуємо. Допоможи…

Я була в лютості.
— Соломіє! Ти народила дітей від чоловіка, який навіть лампочку не вкрутить! Як ти збиралася все це тягнути сама?

— У нас просто тимчасові труднощі…

— Які?! У тебе є житло, у тебе є батьки, які все на собі тягнуть. А він навіть не може знайти роботу — то зарплата мала, то далеко їхати, то графік не підходить!

— Мамо, ти не розумієш… Він шукає! Просто не хоче працювати за копійки!

— Зате на копійки живемо ми! Ти, твої діти, він — за наш рахунок!

Мені набридло. Я більше не хочу бути дойною коровою. Сказала:
— Поки не розлучишся — забудь дорогу до нашого дому. Більше ні гривні. Хочеш жити з ним — живи. Але сама.

Вона розридалася.
— Ви хочете, щоб мої діти виросли без батька?

А я сказала те, що давно тримала в собі:
— Краще без батька, ніж із таким. Без прикладу чоловіка, який живе за рахунок інших.

Я мати. Але я більше не хочу бути жертвою. Я хочу бачити, як моя донька виховує дітей із чоловіком, а не з тягарем. Хочу, щоб вона поважала себе. А не бігала по допомогу, поки він п’є чай із печивом. Я дала все, що могла. А тепер — досить.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × три =

Також цікаво:

З життя25 хвилин ago

The Story Continues

The story continued. Weve decided it would be better if you lived separatelyDenis murmured at last, as though afraid of...

З життя1 годину ago

You Can Think Whatever You Want About Me, But You’ll Never Prove a Thing,” My Mother-in-Law Threatened, Forcing Me Into an Impossible Dilemma

“You can think whatever you like about me, but youll never prove a thing,” the mother-in-law sneered, her voice dripping...

З життя1 годину ago

One Last Chance

Emily clutched her stomach, curled into herself on the sofa, every muscle taut with pain. The familiar agony twisted inside...

З життя1 годину ago

Wish Upon a Star

The Wish Granted They rented a flat right in the heart of London. “Like it?” he asked, barely managing to...

З життя2 години ago

She Cheated on Her Husband Just Once Before the Wedding: He Called Her Fat and Said She Wouldn’t Fit into Her Wedding Dress.

Emily cheated on her husband just once, before the wedding. He called her fat and said she wouldnt fit into...

З життя2 години ago

The Story Continues: Unveiling the Next Chapter

A few days after being sacked, I still couldnt quite wrap my head around it. The world had stopped spinning,...

З життя3 години ago

The Story Continues: Unfolding the Next Chapter

**Diary Entry** I returned to my office the next morning, my mind still haunted by yesterdays events at the marketthe...

З життя4 години ago

The Final Chance

**One Last Chance** Emily lay curled up on the sofa, clutching her stomach as a dull ache throbbed through her....