Connect with us

З життя

Звинувачення матері: втеча від родинних обов’язків, про яку не шкодую

Published

on

У невеличкому містечку під Львовом, де старовинні вулички шепчуть історії минулого, моє життя у 27 років затьмарене почуттям провини, яке мені нав’язує мама. Мене звати Оксана, я працюю графічною дизайнеркою і живу сама в Києві. Моя мама дорікає мені, що я не допомагаю їй доглядати за хворим братом Михасем, але вона не розуміє, чому я після ліцею втекла з дому. Я втекла, щоб врятувати себе, і тепер її докори розривають мене між обов’язком і свободою.

**Родина, що була в’язницею**

Я росла в родині, де все крутилося навколо Михася. Мій молодший брат народився з ДЦП, і з дитинства його здоров’я було на першому місці. Мама присвятила йому все життя: возила по лікарям, вчила говорити, рухатися. Тато пішов, коли мені було 10, не витримавши тиску, і я залишилася з мамою та Михасем. Я любила брата, але моє життя підпорядковувалося його потребам. «Оксанко, допоможи з Михасем», «Оксанко, не галасуй, йому треба спокій» — ці слова я чула щодня.

У школі я була відмінницею, мріяла стати дизайнером, але вдома не було часу на мої мрії. Я готувала, прибирала, сиділа з братом, поки мама працювала. Вона казала: «Ти старша, ти мусиш». Я розуміла, але глибоко всередині кричала: «А коли жити мені?» У 18 років, закінчивши ліцей, я не витримала. Зібрала речі, залишила записку: «Мамо, я люблю вас, але мені треба піти» — і поїхала до Києва. Це був стрибок у невідомість, але я знала: якщо залишуся, втрачу себе.

**Нове життя й старі докори**

У Києві я почала з нуля. Снимала кімнату, працювала офіціанткою, вчилася в університеті. Зараз у мене стабільна робота, маленька квартирка, друзі. Я щаслива, але мама не може цього прийняти. Вона дзвонить раз на місяць, і кожна розмова — це звинувачення. «Оксанко, ти кинула нас! Михасеві гірше, а ти живеш для себе!» — кричала вона вчора. Вона каже, що втомилася, що їй важко самій, що я егоїстка, бо не допомагаю. Але вона не питає, як я живу, що мені коштувало вирватися.

Михасеві зараз 23. Йому стало гірше, він майже не ходить, і мамі доводиться наймати сидільницю, що пожирає її заощадження. Вона хоче, щоб я повернулася або хоча б надсилала гроші. «Ти ж заробляєш, Оксанко, а ми тут виживаємо», — каже вона. Я надсилала гроші кілька разів, але потім зрозуміла: це безкінечно. Якщо почну, вона вимагатиме більше — грошей, часу, мого життя. Я люблю Михася, але не можу знову стати його нянькою.

**Провина, що давить**

Мамині слова болять. «Ти кинула брата, ти не донька», — каже вона, і я відчуваю провину, хоча знаю, що не зробила нічого поганого. Я пропонувала допомогти з сидільницею, знайти реабілітаційний центр, але мама хоче, щоб я повернулася й узяла все на себе. «Родина — це обов’язок», — твердить вона, але де був мій обов’язок перед собою, коли я була підлітком? Друзі кажуть: «Оксанко, ти не зобов’язана жертвувати собою». Але кожен її дзвінок — як удар, і я починаю сумніватися: може, я справді егоїстка?

Я бачила Михася рік тому. Він посміхнувся мені, і я плакала, обіймаючи його. Він не винний, але я не можу повернутися в той дім, де мого життя просто не існувало. Мама не розуміє, що я втекла не від Михася, а від життя, де мене не було. Тепер вона погрожує припинити спілкування, якщо я не почАле я вже не та дівчинка, що боялась вийти за поріг — я його переступила і не збираюсь повертатись.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × п'ять =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

You Can Think Whatever You Want About Me, But You’ll Never Prove a Thing,” My Mother-in-Law Threatened, Forcing Me Into an Impossible Dilemma

“You can think whatever you like about me, but youll never prove a thing,” the mother-in-law sneered, her voice dripping...

З життя39 хвилин ago

One Last Chance

Emily clutched her stomach, curled into herself on the sofa, every muscle taut with pain. The familiar agony twisted inside...

З життя54 хвилини ago

Wish Upon a Star

The Wish Granted They rented a flat right in the heart of London. “Like it?” he asked, barely managing to...

З життя2 години ago

She Cheated on Her Husband Just Once Before the Wedding: He Called Her Fat and Said She Wouldn’t Fit into Her Wedding Dress.

Emily cheated on her husband just once, before the wedding. He called her fat and said she wouldnt fit into...

З життя2 години ago

The Story Continues: Unveiling the Next Chapter

A few days after being sacked, I still couldnt quite wrap my head around it. The world had stopped spinning,...

З життя3 години ago

The Story Continues: Unfolding the Next Chapter

**Diary Entry** I returned to my office the next morning, my mind still haunted by yesterdays events at the marketthe...

З життя4 години ago

The Final Chance

**One Last Chance** Emily lay curled up on the sofa, clutching her stomach as a dull ache throbbed through her....

З життя4 години ago

Accidental Happiness: The Story of Rahmat

**Rahmats Unexpected Happiness** In that little town clinging to the edge of the map like a forgotten speck of dust,...