Connect with us

З життя

Её мечта – встретить правнучку, но я никак не прощу её измену

Published

on

Меня зовут Арина, и в моей душе годами живёт боль, о которой трудно говорить. Возможно, если я выскажусь, станет хоть немного легче.

Наша семья никогда не знала покоя. Мы жили в Курске, и с детства я помню, как за стенами родного дома копились обиды, звучали пьяные крики, лились унижения. У мамы была сестра — тётя Лида. Её сын, мой двоюродный брат Витя, женился на девушке, мягко говоря, неверной. Измены, скандалы, мимолётные разводы — их брак был чередой ошибок. Двое детей, но в доме — ни тепла, ни любви. А тётя Лида сама давно тонула в бутылке, работу не держала, жила от запоя до запоя. Родственники давно махнули на неё рукой.

Однажды у Витиной жены отказали почки. Мы с мамой навестили бабушку — Антонину Семёновну, и та рассказала нам об этом. Мама резко бросила: «Нужно головой думать, а не тем, что ниже пояса». Мы бы забыли этот разговор, но бабушка, недолго думая, передала слова напрямую больной. И началось…

Пьяная тётя Лида вцепилась в маму, кричала на всю улицу, защищая невестку, словно родную дочь. Мы даже не стали спорить — просто ушли. Но самое страшное случилось потом: бабушка встала на их сторону. Перестала звонить, перестала замечать. Мы будто перестали для неё существовать. Мама ещё пыталась наладить связь, а я — нет. В тот момент я твёрдо решила: больше ни капли участия в этой пьяной грязи. И в сердце тех, кто так легко вычёркивает тебя из жизни.

Прошло восемь лет. Бабушке скоро восемьдесят. Недавно она позвонила маме, сквозь слёзы умоляла простить. Мама простила — она всегда была мягкой. Но я… не смогла.

У меня растёт дочка — свет в окошке, моя радость. Мама рассказала бабушке о ней, и та, дрожащим голосом, просила хотя бы фотографию. Говорила, что мечтает увидеть правнучку, что каждую ночь молит Бога подарить ей этот шанс. Но я запретила.

Не из мести. Просто в душе до сих пор живёт обида. Больно вспоминать, как нас предали, как мама плакала, не понимая, за что её так. Бабушка тогда дала понять: родство — не кровь, а выбор. И выбрала не нас.

Я не знаю, права ли. Мама шепчет: «Не держи зла, Арин, она старая, хочет уйти с миром». Но внутри бунт. Может, завтра будет поздно… но я не готова.

Скажите… а вы бы простили?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 5 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Шанс на помилку.

Гармидер у душі. Про татову коханку Олеся довідалась випадково – того дня вона прогуляла школу, бо супроводжувала подругу до тату-майстра....

З життя1 годину ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя2 години ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя3 години ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя4 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя5 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя6 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя6 години ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...