Connect with us

З життя

Моя мама достойна лучшего, чем дом престарелых.

Published

on

*Запись в дневнике*

Меня зовут Ольга. Мне тридцать пять. За спиной — один разрушенный брак, годы душевных метаний и это вечное, тяжёлое чувство долга перед самым близким человеком — матерью. И вот, когда, казалось бы, жизнь даёт новый шанс быть счастливой, я оказываюсь перед выбором, от которого сжимается сердце.

— Оля, я не понимаю, что делать… — жаловалась я подруге Ирине по телефону, глядя на хмурое петербургское небо. — Дмитрий — прекрасный. Надёжный, чуткий, серьёзный. С ним я чувствую себя любимой. Он зовёт переехать к нему… Но куда я дену маму?.. Ты ведь знаешь, какая она…

Да, Ира знала. Все близкие знали, что мама — не просто «строгая родительница». С годами она превратилась в настоящую собственницу: властную, едкую, требующую постоянного контроля, но при этом бесконечно ранимую. Когда я познакомила её с Димой — всё пошло под откос.

Мама сразу начала вести себя странно. Называла его другими именами, делала вид, что забывает, хотя память у неё — стальная. Потом «нечаянно» опрокинула на него тарелку с борщом. Дима молча встал и ушёл. А мама тут же схватилась за сердце — пришлось вызывать «скорую». Когда врачи уехали, она спокойно заснула. А я до утра сидела на кухне, давясь слезами.

В последний раз Дима сказал прямо:

— Оля, подумай о пансионате. Там о ней позаботятся, а ты сможешь, наконец, жить. Мы начнём строить наше будущее.

Я промолчала. Но в душе поднялась волна воспоминаний.

Когда мне было 23, я встретила Сергея. Мы жили с мамой в трёшке на окраине. Мама была против. Категорически. Мы с Сережей тайком расписались, и он переехал к нам.

Начался кошмар. Мама звала меня в одну комнату, Серёжа — в другую. Я разрывалась между ними. Слёзы стали привычкой. Через год он ушёл.

— Ты замечательная, Оль. Но с матерью рядом счастья тебе не видать, — бросил он на прощание.

Я смирилась. До встречи с Димой. До нового предложения. И теперь снова — тупик.

Мы поехали смотреть пансионат. Всё чисто, аккуратно, но… Холодно. Старики сидели, уставясь в пустоту. Кто-то бродил по дорожкам, но без улыбок. Я спросила у работницы:

— Почему здесь все такие печальные?

— Потому что их бросили. Родные не навещают, даже не звонят. А они ждут. Каждый день ждут…

В машине я молчала. А внутри будто горело. Вспоминала, как мама ночами сидела у моей кровати, когда я болела, как несла на себе все тяготы одной. Да, она сложная. Да, порой нестерпимая. Но она — моя мать.

У дома Дима спросил:

— Ну что, когда будем готовить её к переезду?

Я посмотрела на него и ответила:

— Никогда. Предать её — ниже меня. Она отдала мне всю свою жизнь. Пусть неидеальная — но я ей обязана. Если хочешь быть со мной — найдёшь с ней общий язык. Если нет — нам не по пути.

Я ушла. Он не перезвонил. Ни тогда, ни после. Видимо, сделал выбор.

А я — свой. Может, мне опять не везёт с мужчинами. Может, я снова останусь одна. Но я не смогу спать спокойно, зная, что мама плачет в чужом месте, потому что я выбрала чьё-то «удобство» вместо неё. Это не равноценно. Это не любовь. И не я.

Когда-нибудь, возможно, я снова полюблю. Но одно знаю точно: совесть моя будет чиста. А сердце — не окаменеет.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × один =

Також цікаво:

З життя18 хвилин ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя24 хвилини ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя1 годину ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя1 годину ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...

З життя1 годину ago

Вона пригостила кавою бездомного… а потім він увійшов до її офісу у костюмі.

Сьогодні пройнятий холодом понеділок у Києві. Вітер ріже крізь шарфи, навіть найстильніші перехожі поспішають швидше. Я, Соломия Коваленко, міцніше стискаю...

З життя1 годину ago

Я вважала, що знайшла своє щастя…

Лена вже розраховувалася в касі, а Микола стояв осторонь. Коли вона почала розкладати продукти по пакетам, він і зовсім вийшов...

З життя3 години ago

Сміються з бідної старушки в лікарні, поки не з’явився знаменитий лікар із несподіваним повідомленням…

У лікарні тривав звичайний робочий день. В залі очікування люди, занурені в свої клопоти – хтось гортав телефон, хтось байдуже...

З життя4 години ago

На весіллі зі мною обходилися як з прислугою — поки мій мільярдер-фіancé не взяв мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Кришталевий брязкіт келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити те почуття...