Connect with us

З життя

Ожидала одиночества, но нашла счастье: история с узелком в руках

Published

on

Старушка с узелком в руках готовилась к одиночеству… но судьба приготовила ей не измену, а радость.

Жизнь умеет бить больно в любые годы, но особенно — под конец пути. Когда отдано всё лучшее, а в ответ — лишь пустота. Когда чувствуешь себя лишним, обузой, ненужным грузом. И Вера Степановна знала: её час настал.

В тот день она сидела в своей комнатке, слушая, как за стеной хлопочет невестка Галина, и вспоминала былое. О сыне Ване, ушедшем три года назад. О внуке Сергее, уехавшем в Москву и забывшем звонить. О себе — немощной, неловкой, вечно не к месту. Она чувствовала, что мешает. Потому и не удивилась, когда Галина вошла с холодным выражением лица:

— Вера Степановна, собирайтесь. Отвезу вас в одно место. Думаю, вам там будет лучше.

Старушку будто обожгло. Сердце сжалось, пальцы вцепились в подлокотники.

— Куда? — прошептала она.

— Увидите, — коротко бросила Галина, отводя взгляд.

Этого хватило, чтобы подтвердить худшие опасения. Вера Степановна слышала, как бывает. Сначала терпят, потом раздражаются, а потом — тихо, без шума — увозят. Туда, где пахнет лекарствами и одиночеством. Где никто не назовёт «мамой».

После смерти Вани она продала свою хатёнку — деньги ушли на врачей, лекарства, бессонные ночи. Когда сына не стало, она осталась совсем одна. Галина пустила её пожить у себя, но отношения всегда были натянуты. Лишь внучка Наденька — её отрада — любила бабушку по-настоящему, и это хоть немного согревало душу.

— Можно мне попрощаться с Надей? — тихо спросила Вера Степановна, мня краешек платка.

— Конечно, — кивнула Галина. — Но поторопитесь.

Собиралась она быстро. Вещей почти не было — лишь узелок с самым дорогим. На пороге она задержалась на миг, провела ладонью по дверному косяку, словно прощаясь. Потом мелко засеменила за невесткой.

Всю дорогу старушка глядела вниз. Не хотела видеть мелькающие за окном дома, людей, дорогу. Куда везут — уже неважно. Лишь одна мысль не давала покоя: почему Галя терпела её так долго?

— Приехали, — сказала Галина.

Вера Степановна подняла глаза — и онемела. Вокруг расстилались леса, вдали синели холмы, журчала речушка. Никаких больничных стен, лишь уютный дом, словно сошедший со старинной лубочной картинки.

— Что это? — прошептала она, сжимая узелок.

Галина глубоко вздохнула:

— Ваня говорил, как вы мечтали о домике у реки. Я долго копила, продала городскую квартиру — и вот купила это место. Теперь будем жить здесь все вместе. Надя уже взрослая, ей скоро своя дорога, а вы… вам здесь будет хорошо. Простите, что не сказала сразу — хотела сделать сюрприз.

Вера Степановна застыла. Не верила. Не понимала. Лишь стояла, сжимая узелок, и смотрела на невестку. А потом заплакала. Не от горя — от того, что её услышали. Что она кому-то нужна. Что её не бросили.

— Прости меня, Галя… За всё, — дрожащим голосом проговорила она, обнимая невестку.

— Не надо, Вера Степановна. Всё будет хорошо. Теперь мы семья.

Они стояли посреди нового двора, обнявшись, а за спиной у них звенела речка, шелестели сосны, и начиналась новая жизнь — та, где старость не страшна, а любовь — не напоказ.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + 6 =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя22 хвилини ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...

З життя1 годину ago

Лена намагається впоратись після розриву, але свекруха приносить несподівані проблеми.

Не можу знайти спокою. На руках дрімала маленька Софійка, а я все стою біля вікна. Годину вже минуло, а відійти...

З життя1 годину ago

Можливість помилитися.

Коли Олеся випадково дізналася про батькову коханку, світ став химерним як сни. Він прогулював школу, щоб супроводжувати подругу Мар’яну до...

З життя1 годину ago

Вона пригостила кавою бездомного… а потім він увійшов до її офісу у костюмі.

Сьогодні пройнятий холодом понеділок у Києві. Вітер ріже крізь шарфи, навіть найстильніші перехожі поспішають швидше. Я, Соломия Коваленко, міцніше стискаю...

З життя1 годину ago

Я вважала, що знайшла своє щастя…

Лена вже розраховувалася в касі, а Микола стояв осторонь. Коли вона почала розкладати продукти по пакетам, він і зовсім вийшов...

З життя3 години ago

Сміються з бідної старушки в лікарні, поки не з’явився знаменитий лікар із несподіваним повідомленням…

У лікарні тривав звичайний робочий день. В залі очікування люди, занурені в свої клопоти – хтось гортав телефон, хтось байдуже...

З життя4 години ago

На весіллі зі мною обходилися як з прислугою — поки мій мільярдер-фіancé не взяв мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Кришталевий брязкіт келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити те почуття...