Connect with us

З життя

«Ты всегда всем недовольна!» — сорвался я, а назавтра она отомстила самым подлым образом

Published

on

“— Да вам вечно всё не по нраву!” — вырвалось у меня в адрес тёщи. А назавтра она отплатила мне самым гнусным образом…

Меня зовут Дмитрий. Сейчас живу в Казани, женат второй раз, есть чудесная семья и маленький сынок. Но шрам от прежнего брака до сих пор ноет — ведь там осталась моя дочь. Осталась не по моей воле.

Первую жену — Надю — я встретил на втором курсе политеха. Быстро сошлись, несколько месяцев встречались. Потом чувства стали остывать, но тут она объявила, что беременна. Мы были зелёными сопляками, и я сразу понял — дело пахнет керосином. Однако от ответа не уклонился: расписались. Родители Нади подарили нам однушку в новостройке, мои — путёвку в Сочи.

Через полгода родилась дочка — Арина. Я прикипел к ней с первого взгляда. Но, честно говоря, семейной идиллии не было. Главная беда — моя тёща, Светлана Ивановна. Жила через двор и буквально не вылезала из нашей квартиры. Вечно гундела: то ребёнка не так держу, то с женой грубо разговариваю, то денег мало приношу. Я терпел. Долго. Ради жены и дочки.

Однажды вернулся с работы вымотанный — а дома опять скандал. Светлана Ивановна опять недовольна. И тут меня прорвало:

“— Да когда это кончится?! Вам что, вечно всё не так? За всю жизнь ни разу доброго слова не сказали, ни разу не улыбнулись?!”

Она промолчала. Развернулась и ушла. Я подумал — ну, слава богу. Может, одумается. Но не знал, что завтра меня ждёт настоящий ад.

Наутро прихожу домой — а дверь не открывается. Ключ не поворачивается. У порога — два моих чемодана. Сначала не въехал, что происходит. Стучал, звонил, орал. Из-за двери раздался голос тёщи:

“— Забирай своё барахло и проваливай куда угодно. Жены и дочки ты больше не увидишь!”

Я думал — розыгрыш. Но это был не розыгрыш. Надя даже не вышла. Через неделю подала на развод. Без разговоров. Без шанса оправдаться. Остался у разбитого корыта — без семьи, без объяснений, без своей кровиночки.

Прошли годы. Женился снова. Вторая жена — Оля — родила мне сынишку. Я счастлив, люблю их, ценю каждую минуту. Но сердце ноет по Арине. Исправно каждый месяц отсылаю алименты. Надя их берёт, но не позволяет даже увидеть дочь. Ни фоток, ни звонков, ни встреч.

Почему? Не знаю. Я не гулял. Не поднимал руку. ПронеЯ лишь осмелился сказать её матери правду — и за это лишился права быть отцом.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 + дев'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

Перший крок — найскладніший

Перший блин комом Маринка була гарненькою дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Ми вибираєм,...

З життя27 хвилин ago

Я прагну повернутися

Ганна завжди прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні внутрішні годинники. Вставала, вмивалася і готувала сніданок. Коли...

З життя1 годину ago

Того літнього дня на річці…

Того літа на річці… Родина Варі була дружною. Коли вона вчилася в третьому класі, у неї народилася сестра Олеся. Роль...

З життя2 години ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...

З життя3 години ago

Чекаючи на мене

Ось адаптована історія: Почекай мене Микита вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря інше...

З життя4 години ago

Розлучення? Я вибираю тата!

Чи ви розлучаєтеся? Я залишуся з татом Марійка давно відчувала, що їхні стосунки з Богданом дали тріщину. Відчуття охололи, любов...

З життя5 години ago

Сестра з іншого світу

Сводна сестра Після роботи Віра заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через кілька днів ювілей. Їх відділ доручив Вірі...

З життя6 години ago

Батько-вірність

**Батько-герой** Оксана з торбою продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи щаблі. Так само вони рахували разом із сином,...