Connect with us

З життя

Как встреча с любовницей мужа изменила мой взгляд на жизнь

Published

on

Приехала я к любовнице мужа, готовая на всё… а ушла с совсем другими чувствами.

Меня зовут Татьяна, и ещё недавно я думала, что знаю всё про брак, измену и обиды. Но один визит перевернул всё. Теперь, когда острота боли притупилась, хочу рассказать, как я собралась поругаться с этой женщиной… а в итоге — поняла её.

Два месяца назад мой муж Игорь ушёл. Просто взял вещи и сказал, что устал от вечных упрёков. Десять лет вместе — и вдруг он просто собрался и исчез. А самое обидное — ушёл не в никуда, а к другой.

Когда я раздобыла адрес этой Анастасии (так звали ту, ради которой он нас бросил), внутри будто оборвалось. Сердце колотилось, руки дрожали, в голове — только гнев. Поехала к ней в деревню под Рязанью, злая, униженная, готовая на всё. Хотела высказать ей в лицо. Вернуть мужа. Или хотя бы понять — чем она лучше?

Дверь открыла невысокая женщина лет сорока с копной тёмных волос. Ни улыбки, ни злости — только усталость в глазах.

— Значит, это ты… — бросила я с порога. — Ты у меня мужа увела?

— Я Настя, — спокойно ответила она. — А Игорь уехал в поле, брату помогать. Завтра вернётся. Заходи, хочешь чаю? А может, парного молока? Только что подоили корову.

У меня даже дыхание перехватило. Я зашла, огляделась: дом простой, но уютный. Чисто, пахнет травами, на столе — пироги, в углу — вязаные носки.

— Чем ты его взяла? — выпалила я. — Он бросил город, квартиру, работу… ради этого?

— Спроси у него. Сам пришёл. Я не звала.

— Да брось! — чуть не крикнула я. — Увидела обеспеченного мужика и, наверное, сама к нему на шею кинулась!

Настя взглянула на меня без злости:

— Таня, я одна детей поднимала. Муж давно в земле. Я привыкла работать, а не искать лёгких путей. Но если уж люблю — то уважаю. Может, его это и привлекло.

— Он жаловался тебе на меня, да? А ты этим воспользовалась!

— Не жаловался, — тихо сказала она. — Рассказывал. Как приходил домой, а ты ему тут же напоминала, сколько он должен. Как ругалась при друзьях, как кричала. А он просто хотел тишины. Чтобы его ждали. Без скандалов.

Я замолчала. В её словах не было злости, только правда.

— Ты сама устала, — продолжила Настя. — Обида душит. Но давай не ругаться. Если он решит уйти — отпущу. Не держу. У нас просто… спокойно.

Я села за стол, не зная, что сказать. Она налила чаю, поставила мёд, пироги. Потом добавила:

— Оставайся. Уже поздно. Поговорим ещё. Постелю в комнате дочери — она в городе учится.

Я осталась. Не спала почти всю ночь. В голове — её слова, наши ссоры с Игорем, мои постоянные упрёки… А ведь он просто тихо гас рядом.

Утром встала пораньше, оставила записку:

«Настя, я приехала как враг, а уезжаю с уважением. Спасибо, что не нахамила, не выгнала. Если тебе дадут шанс на счастье — держись за него. Будешь в Рязани — заходи на чай.»

Ушла без криков, без слёз.

Иgorь не вернулся. Но я уже и не ждала. Теперь знаю: если человек уходит — ему было плохо. А если кто-то дал ему то, что я не смогла… пусть будет счастлив.

А у меня всё ещё впереди.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя1 годину ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя2 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя2 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя3 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя3 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя4 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя4 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...