Connect with us

З життя

Не хочу остаться одинокой в старости

Published

on

*Запись из дневника*

Не хочу в старости остаться никому не нужной.

Мой сын Игорь женился десять лет назад. С тех пор они с женой Ольгой и дочкой Машей ютятся в однокомнатной хрущёвке. Семь лет назад он купил участок под Подольском и начал строить дом. Сначала было затишье, потом залили фундамент, поставили забор — и снова тишина. Денег не хватало. Так и шло: копил понемногу, не сдавался.

За эти годы успели возвести только коробку первого этажа. А мечтают о двухэтажном доме, где будет место всем, включая меня. Сын у меня добряк, всегда повторял: «Мама, ты с нами будешь жить, у тебя своя комната будет». Чтобы вложиться в стройку, они даже поменяли двушку в Люберцах на однушку, а разницу вложили в дом. Но теперь им тесно, особенно с ребёнком.

Каждый их приезд превращался в разговоры о стройке: где будет котельная, как утеплят стены, какая сантехника… Я слушаю, а сердце сжимается. Ни слова о моём здоровье, ни вопроса, как я себя чувствую — только стены, крыша, коммуникации.

Как-то я прямо спросила:
— Так что, продавать мне квартиру?
Обрадовались. Засуетились, начали расписывать, как заживём вместе. Но я смотрела на Ольгу и понимала: жить с ней под одной крышей мне не вынести. Она меня терпеть не может, и я еле сдерживаюсь, чтобы не сорваться.

Но сына жалко. Он ведь искренне старается. Если не помочь, дом додет лет через десять. Хочу облегчить ему жизнь, но спросила главное:
— А где я жить буду?

Ответ не заставил ждать. Невестка, как всегда, выдала «гениальное»:
— У вас же дача в Ногинске есть. Там и спокойно, и воздух свежий, никто мешать не будет.

Дача есть. Но это ветхий барак, которому все сорок. Печку топить, воду из колодца таскать, в сортир через двор — мне уже под семьдесят, ноги отказывают, давление зашкаливает. Летом на денёк — ладно. Но зимовать?!

Попыталась объяснить:
— Там же никаких условий, даже тепла нет!
А в ответ:
— В деревнях люди живут — и ничего.

Ни слова о том, чтобы пожить у них, пока дом достроят. Только: «Продавай квартиру — стройка встала!»

А недавно подслушала, как Ольга с матерью по телефону обсуждала:
— Пусть к соседу Николаю переезжает, они вдвоём скрасят старость. А квартиру быстрее продать, пока передумала.

Ноги подкосились. Вот и решили мою судьбу. А я-то надеялась на комнату в их доме… Ан нет — к соседу, и ключи им в руки.

Хожу к Николаю, он вдовец. Чай пьём, о прошлом вспоминаем. Но жить с ним?! Да ещё по их указке? Унижение.

Думаю: может, правда продать? Помочь сыну. Вдруг потом угол даст? Вдруг не бросит?

Но взгляну на Ольгу, вспомню её слова — и холодею: а если выгонят? Скажут: «Спасибо, теперь на дачу»?

Мне скоро семьдесят. Не хочу подыхать в холодном сарае, под вой ветра. Не хочу быть обузой, которую перекидывают, как старую кошку.

Я — мать. Но я и человек. Хочу встретить старость в своём углу. Где знаю каждую трещину на стене. Где могу закрыть глаза и не бояться, что завтра меня выгонят на мороз.

Вывод прост: доверяй, но не продавай последнюю крышу над головой. Даже ради детей.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − 11 =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя4 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя4 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя7 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя8 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя10 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя11 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя13 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...