Connect with us

З життя

Ваш внук, которому шесть лет: Встреча с Оксаной

Published

on

В небольшом городке под Самарой, где тополя шепчутся под ветром, а время течёт, словно широкая Волга, моя жизнь в одно мгновение перевернулась. Возвращаясь с работы, я услышала незнакомый голос. Оборачиваюсь — передо мной молодая женщина в скромном платье, а рядом мальчик с круглыми, как спелые яблоки, щеками. “Лидия Петровна, — сказала она, сжимая ладонь ребёнка, — я Светлана. А это ваш внук — Ваня. Ему уже шесть”.

Губы мои задрожали. В глазах помутнело — будто чьи-то пальцы сжали горло. Сын у меня один — Дмитрий, крепкий парень, менеджер в солидной фирме. Живёт в новостройке, машину купил в кредит, о свадьбе и не заикается. Да, втайне я мечтала о внуках, но не так же! Не с порога, без предупреждения, от чужой женщины!

Первая мысль: “Где же ошиблась?” Всю жизнь тянула лямку за двоих. После развода работала двадцать лет бухгалтером, копала огород, экономила на сапогах — лишь бы Дима учился. Горжусь им, да. Но сердце ныло, когда он, сменив третью подругу, бросал: “Мать, не лезь не в своё дело!” А я молчала. Ведь и сама в двадцать родила — без мужа, без денег, в коммуналке. Лишь года три назад он свозил меня в Сочи — первый раз видела море.

А теперь эта Светлана. Глаза у Вани — точь-в-точь Димины в детстве. “Я не прошу помощи, — прошептала она, подсовывая смятый карточный номер. — Просто… он ваша кровь. Если захотите — звоните”. Ушла быстро, оставив меня с комом в груди.

Дозвонилась до Димы. Он охрип от изумления: “Какая Светлана? А, та… Да я её лет пять не видел! Говорила что-то про ребёнка, но кто её знает…” Голос его стал резким, как зимний ветер. “Чего молчала-то столько лет? Подозрительно!” Я тихо спросила, когда они расстались. “В октябре, кажется”. А Ваня, по словам Светланы, родился в июне.

Набрала её снова. “Тест ДНК? — её смех прозвучал как удар. — Не унижайте меня, Лидия Петровна. Я не нищая, родители помогают, работаю в поликлинике. Ваня в школу осенью пойдёт”. Пауза. “Я пришла не за деньгами. Просто… вы имеете право знать”.

Вечер. Чай остывает. Руки сами листают альбом — вот Дима в первом классе, вот на выпускном. А в голове — Ванина улыбка. Что, если он правнук? Но вдруг это обман? Сын кричит в трубку: “Мать, не ведись!” А сердце рвётся к тому мальчишке.

Иду к зеркалу. Седая прядь, морщины… Сколько ещё ждать? Но страх остёр, как осколок: а если поверить — и снова остаться одной? Ванины глаза не дают спать. Выбора нет — или прыжок в пропасть, или вечное “а что если?”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 3 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя3 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя6 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя9 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя10 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя12 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя14 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя17 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...