Connect with us

З життя

Возвращение героини

Published

on

Возвращение Насти

Настя топталась у двери квартиры Дмитрия, нервно перебирая ручки сумки. Три года назад она ушла от него, хлопнув дверью, уверенная, что Артём, его приятель с толстым кошельком и новенькой «Волгой», обеспечит ей ту роскошь, о которой она грезила. Но Артём оказался не тем рыцарем, каким казался, и теперь Настя решила вернуться. «Дима всегда меня любил, — размышляла она. — Возьмёт обратно, куда он денется». Она нажала кнопку звонка, поправила локоны и застыла с натянутой улыбкой. Дверь открыл Дмитрий, и от его удивлённого «Ну надо же! Какими судьбами?» в её груди потеплело.

«Вернулась, — прошептала она, улавливая аромат жареной картошки с луком. — Ужин готовишь? Пахнет чудесно». Дмитрий нахмурился: «Куда это вернулась? Ко мне?» Настя кивнула, но его следующий вопрос ошеломил её: «Мы уже поужинали. Прости, не жду гостей». «Мы? — переспросила она, чувствуя, как подкаптывает тревога. — Кто это „мы“?» И тут из кухни вышла женщина. Настя присмотрелась и ахнула: это была Катя, её подруга, с которой они когда-то распивали шампанское, обсуждая, как сбежать от Дмитрия.

Настя и Дмитрий сочетались браком шесть лет назад, но их семейная жизнь была чередой скандалов. Она жаждала блеска: фешенебельные кафе, курорты, шёлковые платья. Дмитрий, мастер на заводе, зарабатывал скромно, хоть и выбивался из сил. Его мать привозила из деревни молоко и творог, но Настя морщилась: «Мне не нужны твои деревенские калачи!» Она тратила свои деньги на наряды и последний «Москвич» в кредит, а от Дмитрия требовала невозможного. «Ничтожество ты, — шипела она. — Зачем я за тебя замуж вышла?» Он просил её прибраться, но она лишь отмахивалась: «Твоя квартира — ты и убирай».

Всё изменилось, когда Настя увлеклась Артёмом. Тот был харизматичен, щедр, водил её в рестораны, сулил райскую жизнь. Подруга Катя предостерегала: «Насть, Артём — бабник, опомнись!» Но Настя не слушала. Она собрала чемодан, швырнула Дмитрию ключи и укатила с Артёмом, даже не обернувшись. Катя осталась в той квартире, разгребая хаос, который Настя оставила. Та тогда усмехнулась: «Бери Диму себе, раз он тебе нужен!» Она и не подозревала, что её слова сбудутся.

Жизнь с Артёмом оказалась далёкой от сказки. Он осыпал её подарками, но требовал покорности, а его «походы налево» Настя терпела, пока не лопнуло терпение. Через два года она узнала, что Дмитрий получил новую должность, приобрёл машину и не женился. «Он всё ещё ждёт меня», — решила она, бросив Артёму прощальную записку и умчавшись. Но теперь, стоя на пороге, она смотрела на Катю, которая спокойно произнесла: «Здравствуй, подруга. Чему удивляешься? Сама же его мне отдала».

Настя почувствовала, как кровь ударила в лицо. «Вы женаты?» — выдавила она. Дмитрий кивнул: «Да, Настя. У нас всё хорошо. А ты что хотела?» Она запнулась: «Я думала… Может, мы…» Катя мягко прервала: «Настя, у тебя есть родники. Они тебя примут. А нам с Димой пора. Прощай». Дверь захлопнулась, и Настя осталась одна на лестничной площадке, сжимая ручки сумки.

Она вспомнила, как Катя мыла полы в той квартире, как пекла пироги с капустой, как навещала свою старушку-бабушку. Тогда Настя смеялась над её «простонародностью», а теперь поняла: Катя дала Дмитрию то, чего не могла дать она — тепло, порядок, верность. Настя подумала вернуться к Артёму, но записка, оставленная ему, сожгла все мосты. Родники? Они давно охладели к ней, обиженные её поступками. Она опустилась на скамейку у подъезда, ощущая, как земля уходит из-под ног. «Во что я ввязалась?» — прошептала она, но эхо молчало.

А в квартире Дмитрий и Катя накрывали на стол. Через полгода у них родились двойняшки, и родители Дмитрия, обожавшие новую сноху, не могли нарадоваться. Настя же осталась у разбитого корыта, сожалея о своём выборе. Жизнь, как и предупреждала Катя, не прощает тех, кто меняет настоящее на мираж.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 10 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя3 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя6 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя9 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя10 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя12 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя14 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя17 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...