Connect with us

З життя

Выписали из больницы: жестокий урок о жизни в одиночестве

Published

on

В тихой деревушке под Новосибирском, где почерневшие от времени избы хранят отголоски былого уюта, мне, Анне Семёновне, судьба преподала горький урок. Врачи, выписывая меня из больницы, строго наказали моим детям: «Одна ей жить нельзя».

Оглядываясь назад, я терзаюсь мыслями: разве я плохая мать? Может, ошибки мои сделали детей такими чёрствыми? После смерти мужа я одна поднимала Ванюшку — ему трёх месяцев не было — и старшую, Дашу, пяти лет. Не гнушалась любой работы: и полы мыла, и в поле косила. Знало сердце — кроме меня, некому о них позаботиться.

Выучила, вывела в люди. Даша в Москву уехала, бухгалтером стала. Ваня здесь, на заводе инженером работает. Пока силы были, нянчила внуков — Дашиного Стёпку и Ванюшиного Мишку. И конфетами баловала, и в школу забирала, и на лето к себе забирала — пусть родители отдохнут. Всё делала с любовью, верила — добро вернётся.

А потом свалилась. В больнице пролежала две недели. Даша забежала разок, Ваня по телефону отписывался. Врачи отпустили, но строго-настрого велели беречься. А наутро дети внуков мне под дверь привезли! Бегают, кричат — хоть святых выноси. Я еле на ногах держалась, а через два месяца и вовсе слегла. Ноги не слушались, как плети.

Позвонила Ване — «Мама, некогда!» Даша трубку бросила: «Вызывай «скорую»!» Врачи руками развели: «Одной вам нельзя». А мои-то как заспорили! Даша — «У меня двушка, куда мне ещё тебя?» Ваня — «Жена третьего ждёт, ей стрессы ни к чему!» Словно я тряпка ненужная, а не мать родная.

Не выдержала. «Идите прочь!» — закричала я. Ушли. Не оглянулись.

А наутро пришла Надя, соседка снизу. Девка молодая, с дочуркой одной живёт. Воду принесла, щей наварила. «Бабушка, — говорит, — коли свои забыли, я за вами пригляжу». Теперь она мне и борщ варит, и в аптеку бегает. Полпенсии ей отдаю — скопом хватает.

А дети… Звонят редко. Узнали про Надю — так вообще отмалчиваются. Хочу квартиру на неё переписать — она мне роднее кровных стала. Хотя в уголке души всё жду: вдруг опомнятся? Жду, как последний уголёк в остывающей печи. Но с каждым днём надежда тает. Вот и выходит: в ком душа жила — тебя предали, а помощь пришла от тех, кого и не ждал.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − 6 =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя4 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя5 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя7 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя9 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя12 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя15 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя15 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...