Connect with us

З життя

Теперь я посторонняя?

Published

on

Вот так и начался мой день — с тяжести на душе, будто кто-то на неё присел. Я стояла у дверей дома своего сына, Дмитрия, и не верила своим ушам: мне теперь придётся *просить*, чтобы войти? В руках — потрёпанная сумка с пожитками, внутри — усталость, обида и капелька надежды. Шесть часов в маршрутке, где пахло то ли пирожками, то ли чьими-то носками, и единственное желание — помыться, перехватить чего-нибудь и отправиться на кладбище к маме, Анне Семёновне. Но фраза, которую я выдавила из себя, резанула даже меня: «Дима, пусти хоть на часок. Помоюсь, поем, если твоя Лена не возражает, и пойду свечку поставить. До чего ж я докатилась?»

Дмитрий смотрел на меня взглядом, в котором читалось: «Люблю, но вот сейчас не кстати». Кивнул: «Мам, да заходи, конечно!» — но я-то знала, что дело не в нём. Лена, хоть и девушка золотая, в последнее время морщилась, будто от сквозняка, когда я заводила разговоры о деревне или вспоминала молодость. Не то чтобы грубила — нет, улыбалась, чай наливала, но глаза бегали: «Когда же она уедет?»

Войдя, я прижала уши, как провинившаяся кошка. Лена на кухне варила борщ, улыбнулась вежливо и протянула: «Чайку?» Я отказалась — неудобно. Попросила ванну. Дмитрий суетливо подсунул полотенце: «Мам, да расслабься ты!» — но взгляд его метнулся на кухню. Ёкнуло в груди. Раньше мы с сыном болтали обо всём, а теперь я тут — гостья, которой вежливо указывают на стул.

После душа и тарелки борща (Лена всё-таки впихнула) я размышляла. Всю жизнь пахала, чтобы Дима учился, не ходил в драных валенках. А он, сопливым, обещал: «Вот вырасту — куплю тебе дачу под Питером!» Я смеялась: «Ты бы хоть носки не терял». Теперь у него и дача, и ипотека, а я стою на пороге, как нищенка.

На кладбище пошла пешком — надо было проветриться. Убрала листья, поставила гвоздички, зажгла свечку. Шептала маме: «Ну что, Анна Семёновна, я теперь лишняя, да?»

Вернулась — Лена вдруг растаяла: «Останьтесь с ночёвкой!» Я отказалась — не хочу быть гирей на ногах. Обняла Дмитрия, в его глазах — та самая мальчишеская грусть. Может, и он чувствует, что между нами вырос невидимый забор?

В маршрутке, трясясь на ухабах, думала: жизнь — как трамвай — уехала, а ты на остановке. Дети взрослеют, и это правильно. Но горько, что «мама» теперь — это гостья с авоськой. Не виню их — пусть живут. Но верю, что когда-нибудь мой Дима снова скажет: «Мам, да иди ты уже спать, чего копаешься на кухне!» Как в старые времена.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 − шість =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя1 годину ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя4 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя5 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...

З життя7 години ago

Право на помилку.

Соломія дізналася про батькову коханку випадково. Того дня вона пропустила школу, аби супроводжувати подругу до тату-майстра. Необачно було йти до...

З життя8 години ago

Розрив, що врятував моє життя

— Олесю, ти що робиш?! — голос Богдана гримів по всій квартирі. — Куди це ти зібралася в такому вигляді?!...

З життя11 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя14 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...