Connect with us

З життя

Любовь к мужу, привязанность его к матери

Published

on

Ой, слушай, какая история с моей подругой Лизой случилась… Мы с ней дружим ещё со школы, а потом вместе в Питер уехали учиться. Дело было на четвёртом курсе, и до сих пор сердце кровью обливается, когда вспоминаю, как её кинули. Началось всё как в кино — нежданное наследство, шанс всё поменять, перебраться в столицу. А закончилось… ну, самым подлым предательством, какое только может быть — от родни.

Её дядя, Сергей Иванович, всю жизнь в Москве крутился. С нуля бизнес поднял, денег заработал, а вот личная жизнь не сложилась — ни семьи, ни детей. И всю свою заботу он отдавал племяннице. Лиза для него была как родная. То подарки, то звонки каждые выходные — всё про учёбу спрашивал. А потом… умер. Тихо, один. Давно болел, но никому не говорил. Лиза только после похорон узнала — юрист её вызвал.

Оказалось, дядя ей трёшку в центре Москвы оставил — ремонт свежий, потолки высоченные. Отцу Лизы немного денег перепало, а вот квартира — только ей. Казалось бы, живи да радуйся — столица, перспективы. Но загвоздка: у Лизы гражданство казахстанское, и оформить наследство она не могла. Год был у неё на раздумья.

Отец предложил выход — оформить на племянницу, Ольгу, дочку его младшей сестры. Та уж давно в Москве осела, замужем за местным, ребёнка родила, гражданство получила. Ольга сразу согласилась: мол, временно, пока Лиза бумаги не уладит, а потом — обратно перепишем. Все поверили.

Лиза перевелась в московский вуз, в общаге поселилась, документы на РВП подала. Вроде всё шло хорошо. А потом Ольга объявляется на пороге: «Развожусь, нам с сыном негде жить. Ненадолго!». Лиза, душа чистая, пустила. Не знала тогда, что впускает в свою жизнь катастрофу.

Через три месяца Лиза приходит к своей квартире… А вещи её в пакетах у двери. Замок поменяли. Стучит, зовёт — тишина. Вызвала полицию. Приехали — Ольга дверь открывает, спокойная, как удав. Документы показала — всё её, по закону. Даже соседи хором заявили, что тут «Оленька с ребёнком» живёт, про Лизу — ни слуху.

Я её тогда на такси забрала. Сидела, в окно смотрела, губы до крови кусала. Потом суды, адвокаты, письма — всё впустую. Квартиру, которая могла быть её билетом в новую жизнь, просто украли. И ведь не чужие — свои, родные.

Сейчас Лиза в съёмной комнатке ютится, на трёх работах вкалывает, копит. А Ольга, говорят, замуж опять удачно вышла… За риелтора, через которого ту квартиру и продала.

Вот так, понимаешь? Веришь людям, надеешься… А предают тебя не враги. Семья предаёт. Хуже не бывает.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 − чотири =

Також цікаво:

З життя19 хвилин ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя3 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя4 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя6 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя8 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя11 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя14 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя14 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...