Connect with us

З життя

Незнакомцы, пересечённые судьбой…

Published

on

Они никогда не были знакомы…

Анна с первой минуты знала, какое место занимает в жизни Дмитрия. Не жена, не мать его детей, не законная спутница. Лишь любовница. Женщина, у которой он отдыхает от будней. Женщина, к которой он приходит не за долгами, а за покоем и теплом.

Она ничего не требовала. Ни развода, ни клятв. Лишь немного нежности. Принимала Дмитрия таким, каким он был: женатым, отстранённым, но ласковым. То продукты привозил, то помогал с ремонтом. То брал её за руку и шептал, что любит. И ей хватало этого.

Анна не считала себя разрушительницей семьи. Она никого не уводила. Это Дмитрий сам пришёл. Сам выбрал её. Она просто была. Без условий.

Шли годы. Дмитрий навещал её исправно. Дарил цветы, изредка покупал подарки детям — не её, конечно. Своим. У Анны детей не было. Врачи давно вынесли приговор: бесплодие. Именно оно погубило её первый брак.

А потом случилось чудо. Настоящее, необъяснимое. Беременность. Почти в сорок. Она рыдала от счастья. Родители Анны, узнав, что станут бабушкой и дедушкой, даже не спросили, кто отец. Просто радовались. Обещали поддержать. А Анна… Она была уверена: Дмитрий не оставит. Он любил её. Говорил это сотни раз.

— Подавай на развод, — сказала она ему однажды. – Мы создадим настоящую семью.

Он молчал. Потом ответил:

— Мне нужно время… Не могу вот так сразу.

Анна дала ему неделю. Затем ещё. Но Дмитрий начал пропадать. Игнорировал звонки. Исчезал после работы, отмалчивался, не отвечал. И в один день она пришла к его дому. Простояла у подъезда. Не могла иначе.

— Ты что здесь делаешь?! — взорвался Дмитрий, увидев её.

— Жду тебя.

— Ты меня задолбала! Ты не слышишь! Я же просил подождать! Ты меня подставляешь, ты душишь!

Анна замолчала. Смотрела на него и не узнавала.

— Значит, не будешь с нами? — тихо выдохнула она.

Он отвернулся. И тогда она сказала:

— Мы никогда не были знакомы. Забудь меня. Забудь нас. У нас больше нет «мы».

Она ушла. Не оглянулась.

Анна родила девочку. Красивую, с кудряшками, с глазами Дмитрия. Но когда брала её на руки, чувствовала только любовь. Ни страха, ни горечи, ни сожалений. Лишь счастье.

Дмитрий несколько раз пытался связаться. Звонил. Хотел увидеть дочь. Анна отказала.

— Ты сделал выбор, — сказала она. — Не напоминай о себе теперь. У неё есть отец. Настоящий.

Она не врала. Через полгода встретила мужчину. Спокойного, сдержанного, чуть старше. Он не задавал лишних вопросов. Просто полюбил её и девочку. И та сразу назвала его папой. Всё сложилось само собой, будто сама судьба решила: теперь будет правильно.

Прошло два года. Весна. Парк. Дмитрий шёл по аллее, погружённый в мысли. Вдруг увидел её. Анну. С мужчиной. И с ребёнком.

Мужчина держал на руках девочку. Она смеялась, теребила его за ухо. А Анна, в лёгком платье, с улыбкой смотрела на них и нежно сказала:

— Поцелуй папу, солнышко. Видишь, он устал тебя носить.

Дмитрий застыл. Перехватило дыхание. Это была она. Его дочь. Такая же, как его сыновья когда-то — кудрявая, светлая, живая. А рядом — чужой мужчина. И уже не чужая Анна.

Она заметила Дмитрия. Их взгляды пересеклись. Но она отвела глаза. Будто не знала его. Будто он никогда не был частью её жизни.

Он понял: она сдержала слово. Они действительно никогда не были знакомы.

И уже не будут…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + 6 =

Також цікаво:

З життя56 хвилин ago

Вечеря привела до розриву

– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...

З життя2 години ago

Щастя в темряві

Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...

З життя4 години ago

Навіть слова вдячності не знайшлося

«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...

З життя5 години ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя8 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя11 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя12 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя14 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...