Connect with us

З життя

Нежданный визит бабушки обернулся семейным кошмаром

Published

on

Он не предупредил жену, позвал мать взглянуть на внучку — и начался настоящий кошмар

Меня зовут Игорь. Я обычный мужик, которому не повезло оказаться между молотом и наковальней — между любимой женой и родной матерью. То, что случилось после рождения нашей малышки, перевернуло всё с ног на голову и чуть не развалило брак. И честно? Не знаю, как теперь склеить разбитое.

Моя мама — дама с характером. Она никогда не признавала чужих границ и свято верила, что имеет право лезть в мою жизнь. Почему? Ну, я же её единственный сын. Любимый. Идеальный. А раз так — всё, что касается меня, касается и её. И ни одна другая женщина не смеет тут командовать. Даже моя жена.

Жену зовут Лариса. Мы вместе уже пять лет, и я её обожаю. Она умница, спокойная, но с железным стержнем. Когда мы только начали встречаться, мама восприняла это как личное оскорбление. Её бесило в Ларисе всё: как она ставит ударение, как режет лук, даже как чихает! Я списывал на обычную ревность — ведь мама была уверена, что никто не позаботится обо мне лучше неё. А это, похоже, и стало началом конца.

ТРИ недели назад Лариса родила нашу доченьку — долгожданную Анечку. Роды были непростыми, жена долго отходила. Мама, едва узнав, что начались схватки, устроила спектакль: требовала пустить её в родзал. Лариса, конечно, отказала — даже свою мать не позвала, не то что мою.

Когда маму не пустили на роды, она закатила сцену прямо в больничной регистратуре. Орала, рыдала, обвиняла всех в том, что у неё крадут право быть бабушкой.

После выписки Лариса, скрепя сердце, разрешила родителям прийти познакомиться с внучкой. Но поставила условие — чтобы мама держала язык на замке. Та поклялась вести себя прилично. Но стоило ей переступить порог, как пошло по накатанной.

— Что у вас за бардак?! — начала она. — Лариса, тебе не стыдно? Ты же теперь мать! Хоть бы пыль протёрла перед визитом гостей!

Лариса молча выслушала, потом спокойно, но так, что мороз по коже, сказала:

— Больше ноги вашей тут не будет. Забудьте дорогу.

После этого все родственники — и мои, и Ларисины — успели побывать у нас. Даже отец. Только мама — нет. Жена ни капли не скучала. Мы жили втроём, в своём уютном мирке.

Но однажды Лариса уехала к врачу, я остался с Аней. Мне стало жалко маму — ведь она так хочет увидеть внучку. Ну что может случиться за пару часов? И я позвал её.

Мама примчалась в тот же миг. Я предупредил: у тебя ровно два часа. Но она, естественно, пропустила мимо ушей. Через два с половиной Лариса вернулась и застала свекровь, нежно качающую нашу дочь.

То, что было дальше, лучше бы стереть из памяти.

Лариса взорвалась. Зарыдала, выхватила ребёнка, орала, чтобы мама убиралась к чёрту. Та начала оправдываться, я попытался вступиться. Не сдержался:

— Ты не одна родила этого ребёнка! — закричал я. — Это и моя дочь! Я тоже решаю, кто может её видеть! Ты не имеешь права гнать мою мать!

— Тогда валите оба! — прошипела она. — И чтобы духу вашего тут не было!

Лариса вытолкала нас за дверь. Меня и маму. И сказала, чтобы я не смел возвращаться.

Теперь живу у родителей. Отец ходит мрачнее тучи, мама каждый день поливает Ларису грязью. А я не знаю, что делать. Скучаю по дочке. По дому. Понимаю, что накосячил. Но и жена, кажется, перебрала.

Как найти выход, когда ты между двух огней — и обе стороны считают, что ты обязан быть только на их стороне?

Кто тут виноват, как думаете? Или теперь моей семье конец?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два + 11 =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

Талант, що вражає

Артистка Марія зайшла у вагон метро й опустилась на сидіння. Навіщо вона вдягла черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя1 годину ago

Житло, що зберігає таємниці родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи, думаючи, як зробити так, щоб мати не дізналася про двійку....

З життя2 години ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя3 години ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя4 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя4 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя5 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя5 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...