Connect with us

З життя

Тени заботы: Драма одной семьи

Published

on

Тени заботы: Драма Светланы и её семьи

Светлана лежала в палате скромной больницы в Екатеринбурге, лицо её было бледным, но в глазах светилось облегчение. В дверях появилась её подруга Людмила с пакетом, туго набитым мандаринами.

— Ну ты даёшь, Светка! — воскликнула Людмила, плюхнувшись на стул рядом. — Как можно было тянуть до последнего? Представляешь, если бы не успели?

Светлана слабо улыбнулась, её голос звучал еле слышно.

— Прости, Люся. Всё случилось так неожиданно, я даже не думала, что это серьёзно. Казалось, само пройдёт. Слава богу, теперь всё позади. Как там бабушка? Справился ли Дмитрий? Она ведь последнее время — настоящая вредина.

— Да всё нормально, не переживай, — успокоила её Людмила. — Бабуля в порядке: накормлена, напоена, ворчит, но это же её обычное состояние.

— Спасибо, Люсь, что не бросила нас! — Светлана сжала руку подруги. — Я тебе так обязана!

— Обязана, говоришь? — Людмила засмеялась, но в глазах её мелькнуло что-то тёплое. — Да за что спасибо-то? Я, понимаешь, несусь к вам с кастрюлей борща, думаю, бедная бабушка там сидит голодная. А у вас там… ну просто цирк!

— Что за цирк? — Светлана насторожилась.

— Да представляешь, как все перепугались? — Людмила размахивала руками. — Ну как можно было так затягивать, Света? Довела себя до больничной койки, а могло бы и хуже быть!

Светлана, всё ещё слабая после операции, лежала под тонким одеялом и еле слышно вздыхала.

— Прости, Люсь, я сама не ожидала. Боль началась внезапно, думала — пройдёт. Чуть не распрощалась с жизнью, честно. Но теперь всё позади, скоро выпишут. Дома бабуля, мне тут лежать некогда. Дмитрий один с ней, а она сейчас — просто испытание.

— Да брось переживать! — Людмила махнула рукой. — Всё под контролем. Бабуля жива-здорова: покормлена, прибрана, ворчит, но это же её конёк.

— Люсь, ты золотой человек! — Светлана посмотрела на подругу с благодарностью. — Не знаю, как бы мы без тебя справились.

— Да ладно тебе! — Людмила засмеялась, но глаза её хитренько блеснули. — Это не мне спасибо, а твоему Диме. Ну и муж у тебя! Я всегда знала, что он молодец, но тут просто офигела. Прибегаю я к вам, с кастрюлей, думаю — сейчас бабулю спасать буду. А у вас… ну просто спектакль!

— Какой спектакль? — Светлана нахмурилась.

— Да вот какой! — Людмила завелась. — Захожу, а у вас дома пахнет пирогами на всю лестничную дор— А на кухне стоит Димка в переднике, бабушку уже накормил, переодел и чай с вареньем ей налил — я просто обалдела!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × три =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя1 годину ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя1 годину ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя2 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя2 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя3 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя3 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя4 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....