Connect with us

З життя

Дочь и её «друзья»: как кухня стала полем битвы для моих эмоций

Published

on

Сегодня был тяжелый день. Моя дочь Варя снова довела меня до слез.

Она у нас добрая, общительная, душа компании — но иногда это становится проблемой. Варя дружит со всеми: с одноклассниками, дворовыми ребятами, детьми из музыкалки… И почему-то все они считают наш дом своей столовой.

Сначала я не придавала этому значения — ну пришли, посмеялись, выпили чаю, ушли. Пусть веселятся. Но потом границы стерлись окончательно.

Вчера я пришла с работы на взводе — устала, голодная, мечтала хоть поесть и лечь. Захожу на кухню — а там двое незнакомых пацанов доедают мой борщ. Прямо из кастрюли! Готовила на два дня, чтобы вечерами не стоять у плиты. Они даже не смутились — доели, посуду в раковину бросили и весело смылись.

Я поговорила с Варей. Объяснила: угощать друзей печеньем — ради бога. Но борщ, котлеты, картошка — это не раздача для всех, а наша еда. На нее уходят и деньги, и время.

Дочь в ответ хлопнула дверью и прошипела: “Жадина! Даже друзьям поесть не дашь!” Не вышла ужинать, хотя я скрепя сердце снова поставила картошку и котлеты.

Сегодня пришел муж с ночной смены — а холодильник пустой. Опять! Варя снова натащила друзей. Ни супа, ни каши, даже хлеба не осталось. Только крошки и грязные тарелки.

Она снова заперлась. Не разговаривает. Смотрит на нас, как на врагов. А мы всего лишь просим уважать наш дом и труд.

Я не жмотка. Мы не богачи, но живем умеренно. Только вот кормить полдвора — морально не могу.

Бабка советует ремня дать. Но я не верю в ремень. Верю в слова. Но что делать, если дочь их не слышит?

Может, я что-то упустила? Слишком много позволяла? Или это просто переходный возраст?

Хочу, чтобы Варя снова смотрела на меня с благодарностью, а не с обидой. Чтобы понимала: семья — это не бесплатная столовая.

Вывод на сегодня: границы нужны даже в любви. Иначе тебя просто сожрут. Буквально.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × п'ять =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя1 годину ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя1 годину ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя2 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя2 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя3 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя3 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя4 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....