Connect with us

З життя

Тени заботы: Семейная драма

Published

on

**Тени заботы: Драма Ольги и её семьи**

Ольга лежала в палате уфимской больницы, бледная, но с тёплым светом в глазах. Дверь распахнулась, вошла подруга Лариса с пакетом яблок и груш.

— Ну и дала ты нам жару, Оль! — всплеснула руками Лариса, присаживаясь на край кровати. — До последнего тянула, да? А если бы не успели?

Ольга слабо улыбнулась:
— Прости, Лора. Всё произошло внезапно. Думала — пройдёт. Слава богу, обошлось. Как бабка? Справляется ли Игорь? Она же без меня — хоть святых выноси.

— Жива-здорова, не переживай, — успокоила Лариса. — Ворчит, конечно, но это ей к лицу.

— Спасибо, родная! — Ольга сжала её ладонь. — Век-то не забуду.

— Да брось! — засмеялась Лариса, но в уголках глаз мелькнуло что-то серьёзное. — Твой Игорь — настоящий богатырь. Прибегаю я с супом, думаю: ну всё, сейчас спасать старушку. А у вас там — театр!

— Что? — Ольга приподнялась на подушках.

— Захожу — в доме запах пирогов! Бабка чистенькая, довольная, чай пьёт. Я — к ней: «Сейчас переодену, накормлю». А Игорь как рявкнет: «Не суетись! Я уже всё сделал». Представляешь? Самим справлялся!

— Как… сам? — Ольга ахнула.

— Сам, Оль! — кивнула Лариса. — Бабка его к себе раньше и на пушечный выстрел не подпускала, а тут — сидит, как котёнок! Видно, по-мужски с ней поговорил.

Ольга закрыла глаза, чувствуя, как на щеках разливается жар. Ведь она его подвела, бросила одного с упрямой старухой, а он… даже не пожаловался. Когда звонила, лишь сказал: «Всё нормально».

С бабкой Ниной они жили вдвоём с двенадцати лет. Родители разбежались — отец в Питер свалил, мать с отчимом в Екатеринбург, а Ольгу «временно» оставили «пожить» у бабки. Та тогда чётко сказала:
— Нам с тобой теперь по рукам. Никто не придёт — так что держись.

Мать вспомнила о дочери, когда её «новые» дети подросли. Звонила, звала: «Переезжай, тут институты хорошие!» Бабка только фыркнула:
— Подумай, Ольга: десять лет тебя не было нужно, а теперь вдруг — институты? Может, нянька для сводняшек понадобилась?

Ольга осталась. Закончила университет, встретила Игоря — простого парня с завода. На свадьбу родители приехали, но веселились, будто чужие.

Год назад у бабки случился инсульт. От сиделки та плевалась:
— Чужие люди! Лучше помру!

Вот и пришлось Ольге с Игорем переехать к ней. Бабка ворчала, особенно когда Ольга её мыла:
— Дожила — внучка подтирает!

А Игоря к себе вообще не подпускала. До того дня.

Когда Ольгу увезли на «скорой» — аппендицит, — Игорь пришёл к бабке и твёрдо сказал:
— Нина Семёновна, так и так. Ольга в больнице. Теперь я за вами ухаживаю. Будете капризничать — позовём Ларису, но её только вечером. Выбирайте.

Старуха сначала вспылила, но Игорь не отступил. И — о чудо! — к его возвращению с работы она уже ждала, причёсанная, смирная.

— И суп ему понравился, — позже хвасталась Ларисе. — Говорит: «Мужчины тоже умеют».

Когда Ольга вернулась домой, бабка, глядя на Игоря, прошептала:
— Крепкий у тебя муж, внучка. С таким хоть в огонь, хоть в воду.

**Вывод:** Настоящая семья — не та, что по крови, а та, что в беде не бросит. Даже если это всего один человек.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − 9 =

Також цікаво:

З життя18 хвилин ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя1 годину ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя1 годину ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя2 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя2 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя3 години ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя3 години ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя4 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....