Connect with us

З життя

Дочка и её «друзья» довели меня до слёз с опустошённым холодильником

Published

on

Холодильник — не барская кухня! Как дочь и её «компашка» довели меня до белого каления

У меня подрастает дочь Алёнка. Огненная, добрая, душа нараспашку. Слишком нараспашку. Она дружит со всей округой — с одноклассниками, пацанами с соседнего дома, ребятами из кружка по шахматам, да даже с теми, кого я в жизни первый раз вижу. И вот последнее время вся эта ватага облюбовала нашу квартиру.

Мол, на улице мороз, а гулять-то охота. Алёнка, как заправская хлебосолка, тащит всех домой, включает «Ленинград» на полную, раздаёт пряники, чай разливает, устраивает посиделки с хохотом. Сначала я сквозь пальцы смотрела: ну подумаешь, ребятня забежала — посидели, разбежались. Даже радовалась — у дочки такой весёлый круг. Но потом всё пошло наперекосяк.

На днях приползла с работы как выжатый лимон, мечтая только о тарелке борща и диване. А на кухне — сюрприз. Два незнакомых сорванца, лет по десять, сидят и доедают котлеты с гречкой. Прямо из сковородки! Моей сковородки! Приготовленной на два дня вперёд — чтобы не маяться у плиты каждый вечер.

Я остолбенела в дверях. Пацаны, не моргнув глазом, дожевали, сложили тарелки в раковину и свалили, бросив на ходу: «До свидания, тётя Катя!» А я стояла, как будто мне кирпич на голову упал. Обед, ужин — всё как корова языком слизала. Для своей семьи — мужа и дочери — ни крошки.

Зашла к Алёнке в комнату. Объяснила на холодную: угощать друзей чаем, конфетами — ради бога. Но суп, котлеты, гарнир — это для нашей семьи, на что я трачу и заработанные рубли, и вечернее время. Я готовлю не для того, чтобы чужие дети уплетали за обе щеки, пока нас нет дома.

Алёнка со словами «Ну ты и жадина!» хлопнула дверью и заперлась. Через пять минут из-за двери донёсся голос:

«Ты просто скупая! Родная мать, а друзьям даже поесть нельзя!»

Обиделась. Надулась. Выйти к ужину не соизволила. Хотя я, скрипя зубами, снова почистила картошку и пожарила курицу — чтобы хоть кто-то поел как человек.

Утром я взяла Алёнку за руку и сказала чётко: «Еды хватит на два дня. Я приползу поздно, ночью готовить не стану. Раз уж ты такая взрослая — соображай сама». Дочь фыркнула и утопала в школу, не попрощавшись.

Когда я пришла ближе к полуночи — муж резал колбасу на хлеб. Потому что холодильник снова был пуст. Алёнка опять привела свою компанию. Пока мы крутились на работе, они устроили пир на весь мир. Ни супа, ни каши, даже сыра не осталось. Только фантики и грязные ложки.

Алёнка снова засела в комнате. На вопросы отвечала молчанием. С мужем переглянулись — оба поняли, что дело пахнет керосином. И проблема не в еде. А в том, что ребёнок будто водой уши залил. Не хочет слышать. Считает нас злыми бабайками, потому что просим простого — уважать дом, труд и чужие границы.

Я не жмотка. Мы не нищие, но каждый рубль даётся трудом. И я не собираюсь кормить пол-Москвы. Не могу морально. И не хочу.

Я устала. Я в отчаянии. Мне больно, что родная дочь воспринимает мою заботу как скряжничество. Бабушка советует ремень. Но я не верю в ремень. Я верю в слова, в объяснения. Вот только что делать, если ребёнок упёрся как баран?

Может, я где-то просчиталась в воспитании? Может, слишком тряпка была? Или просто Алёнка в переходном возрасте, и это пройдёт? Не знаю. Я в тупике.

Кто-нибудь сталкивался с таким?
Как достучаться до подростка, который считает, что мать — это типа «Едим дома» с бесплатной доставкой?
Как вернуть уважение к семье и научить ценить чужой труд?

Я просто хочу видеть в глазах дочери хоть искорку благодарности.
А не взгляд, будто я виновата, что холодильник — не «Макдоналдс».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять + п'ять =

Також цікаво:

З життя36 хвилин ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя2 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя4 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя6 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя9 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя12 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя12 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя15 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...