Connect with us

З життя

Дочка и её «друзья» довели меня до слёз с опустошённым холодильником

Published

on

Холодильник — не барская кухня! Как дочь и её «компашка» довели меня до белого каления

У меня подрастает дочь Алёнка. Огненная, добрая, душа нараспашку. Слишком нараспашку. Она дружит со всей округой — с одноклассниками, пацанами с соседнего дома, ребятами из кружка по шахматам, да даже с теми, кого я в жизни первый раз вижу. И вот последнее время вся эта ватага облюбовала нашу квартиру.

Мол, на улице мороз, а гулять-то охота. Алёнка, как заправская хлебосолка, тащит всех домой, включает «Ленинград» на полную, раздаёт пряники, чай разливает, устраивает посиделки с хохотом. Сначала я сквозь пальцы смотрела: ну подумаешь, ребятня забежала — посидели, разбежались. Даже радовалась — у дочки такой весёлый круг. Но потом всё пошло наперекосяк.

На днях приползла с работы как выжатый лимон, мечтая только о тарелке борща и диване. А на кухне — сюрприз. Два незнакомых сорванца, лет по десять, сидят и доедают котлеты с гречкой. Прямо из сковородки! Моей сковородки! Приготовленной на два дня вперёд — чтобы не маяться у плиты каждый вечер.

Я остолбенела в дверях. Пацаны, не моргнув глазом, дожевали, сложили тарелки в раковину и свалили, бросив на ходу: «До свидания, тётя Катя!» А я стояла, как будто мне кирпич на голову упал. Обед, ужин — всё как корова языком слизала. Для своей семьи — мужа и дочери — ни крошки.

Зашла к Алёнке в комнату. Объяснила на холодную: угощать друзей чаем, конфетами — ради бога. Но суп, котлеты, гарнир — это для нашей семьи, на что я трачу и заработанные рубли, и вечернее время. Я готовлю не для того, чтобы чужие дети уплетали за обе щеки, пока нас нет дома.

Алёнка со словами «Ну ты и жадина!» хлопнула дверью и заперлась. Через пять минут из-за двери донёсся голос:

«Ты просто скупая! Родная мать, а друзьям даже поесть нельзя!»

Обиделась. Надулась. Выйти к ужину не соизволила. Хотя я, скрипя зубами, снова почистила картошку и пожарила курицу — чтобы хоть кто-то поел как человек.

Утром я взяла Алёнку за руку и сказала чётко: «Еды хватит на два дня. Я приползу поздно, ночью готовить не стану. Раз уж ты такая взрослая — соображай сама». Дочь фыркнула и утопала в школу, не попрощавшись.

Когда я пришла ближе к полуночи — муж резал колбасу на хлеб. Потому что холодильник снова был пуст. Алёнка опять привела свою компанию. Пока мы крутились на работе, они устроили пир на весь мир. Ни супа, ни каши, даже сыра не осталось. Только фантики и грязные ложки.

Алёнка снова засела в комнате. На вопросы отвечала молчанием. С мужем переглянулись — оба поняли, что дело пахнет керосином. И проблема не в еде. А в том, что ребёнок будто водой уши залил. Не хочет слышать. Считает нас злыми бабайками, потому что просим простого — уважать дом, труд и чужие границы.

Я не жмотка. Мы не нищие, но каждый рубль даётся трудом. И я не собираюсь кормить пол-Москвы. Не могу морально. И не хочу.

Я устала. Я в отчаянии. Мне больно, что родная дочь воспринимает мою заботу как скряжничество. Бабушка советует ремень. Но я не верю в ремень. Я верю в слова, в объяснения. Вот только что делать, если ребёнок упёрся как баран?

Может, я где-то просчиталась в воспитании? Может, слишком тряпка была? Или просто Алёнка в переходном возрасте, и это пройдёт? Не знаю. Я в тупике.

Кто-нибудь сталкивался с таким?
Как достучаться до подростка, который считает, что мать — это типа «Едим дома» с бесплатной доставкой?
Как вернуть уважение к семье и научить ценить чужой труд?

Я просто хочу видеть в глазах дочери хоть искорку благодарности.
А не взгляд, будто я виновата, что холодильник — не «Макдоналдс».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × два =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя33 хвилини ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя2 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя2 години ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...

З життя3 години ago

Чи справді це мій син?

Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши колег, і була цьому рада. Їй не хотілася бачити співчутливі погляди, відповідати...

З життя3 години ago

Вибір між правдою та брехнею: йди геть!

**Щоденник** “Не маєш чим виправдатися переді мною,” – різко підняла руку Олена, показуючи матері на двері. “Іди геть!” Олена вийшла...

З життя4 години ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя4 години ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...