Connect with us

З життя

Забытые детьми: я продам всё и уеду в дом престарелых, если не помогут

Published

on

Моё сердце разрывается от тоски. Я больше не могу справляться одна, пока мои взрослые дети, ради которых я отдала все силы, даже не вспоминают обо мне. Я поставила условие: либо они начнут помогать, либо я продам имущество и перееду в дом престарелых, где обо мне хоть кто-то позаботится.

Всю жизнь мы с супругом, Иваном, посвятили нашим детям — сыну Сергею и дочери Анастасии. Они были нашим светом в окошке, и мы во всём себе отказывали, лишь бы у них было всё самое лучшее. Хорошие игрушки, красивая одежда, учёба в лучших вузах Петербурга — мы с Иваном работали без устали, чтобы дети ни в чём не знали нужды. Может, мы их избаловали, но разве могло быть иначе, когда любовь переполняла сердце?

Когда Анастасия вышла замуж и ждала ребёнка, случилось горе: Иван скоропостижно умер от инфаркта. Я едва пережила эту потерю — он был моей опорой. Но я держалась ради дочери, зная, что ей нужна поддержка. Я отдала Анастасии квартиру в центре Твери, доставшуюся от родителей. А когда Сергей женился, передала ему двушку, оставшуюся от бабушки. Дети получили крышу над головой, но документы я переоформить не успела.

В прошлом году я наконец вышла на пенсию. До последнего тянула, работала даже в 75 лет, но здоровье уже не то — суставы ноют, сердце пошаливает. Понимала, что время уходит, а сил становится всё меньше.

Старший внук, Максим, уже в школу ходит, а у Сергея недавно родился второй ребёнок. Я помогала с Максимом, когда могла, но на большее меня уже не хватало. Да и не просили. Когда звонила детям, чтобы попросить хоть о небольшой помощи — привезти продукты, помочь с уборкой, — они всегда находили причины: заняты, устали, некогда.

Виделась с ними лишь по праздникам. В остальное время — одна, через силу справляясь с бытом. Однажды упала на кухне и не смогла подняться. Если бы не спасла соседка Людмила, вызвавшая скорую, так и осталась бы лежать на полу. В больнице ждала, что дети приедут, но услышала лишь: “Мама, у нас работа, не можем”. Когда выписали, попросила Анастасию забрать, а она ответила: “Возьми такси, ты же взрослая”.

Тогда я обратилась в соцслужбу, попросила подобрать приличный пансионат и узнать цены. Устала быть обузой. Хочу жить там, где обо мне не забудут.

Когда дети наконец собрались, я твёрдо сказала: “Либо помогаете, либо продаю квартиры и уезжаю. Денег хватит”. Анастасия вспылила: “Ты что, шантажируешь? У нас ипотека, дети, заботы, а ты только о себе думаешь?” Её слова ранили. Я отдала им всё, а они даже стакана воды принести не могут.

Их равнодушие окончательно убедило меня. Я не требую невозможного — лишь немного внимания, которое заслужила. Но они снова не поняли. Не хочу доживать дни в одиночестве, чувствуя себя лишней. Пусть мои слова звучат жёстко, но это мой последний шанс на достойную жизнь.

Жизнь учит: даже самая крепкая любовь требует взаимности, иначе она становится лишь жертвой, которую со временем забывают.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 3 =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя3 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя4 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя6 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя9 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя11 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя13 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя15 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...