Connect with us

З життя

Мать ищет любовь, а я погряз в родительских заботах

Published

on

**Дневник.**

Моя мать, Лидия Петровна, будто вычеркнула нас с детьми из своей жизни. Я одна тяну эту лямку между двумя малышами, а она, их родная бабушка, даже пальцем не шевельнёт, чтобы помочь. Эта горечь разъедает душу, и я не знаю, как справиться с этим чувством ненужности.

Почему она так? Ответа нет. Мы отдалились, когда мне было восемнадцать, и я уехала из родительского дома в Новосибирске. Тогда началась взрослая жизнь — казарменная общага, первая работа, гроши, которые приходилось считать до копейки. Мама всегда твердила: «Наташа, будь самостоятельной!» Я стала, но какой ценой? А теперь, когда у меня свои дети, я жду от неё хоть каплю участия. Но её будто нет.

Всё её время пожирают мужчины. Она, казалось бы, в свои пятьдесят, носится по свиданиям, ищет «своего человека». Я не против её счастья, но когда это заменяет всё — уже не смешно. Мои дети спрашивают: «Почему бабушка не приходит?» А я молчу, потому что не знаю, что ответить. То у неё дела, то усталость, то «встреча с интересным собеседником».

Недавно не выдержала. После очередного отказа приехать в гости взорвалась: «Мама, тебе не стыдно? Бабушка должна внуков нянчить, а не за кавалерами бегать!» Она вспылила: «Я тебя одна поднимала, без выходных, без жизни! Теперь моя очередь, Наташка! Внуки — твоя забота!» Её слова врезались, как нож. Да, она многое для меня сделала, но разве это повод отворачиваться?

Я вижу, как она уходит. За последний год видимся раза два в месяц. Стала холодной, чужой. Даже голос изменился — был тёплый, теперь как будто по телефону автоответчик. Я не требую, чтобы она бросила всё, но неужели нельзя приехать хоть раз в неделю? Дать мне передохнуть, детей обнять? Боюсь, скоро мы станем просто чужими людьми.

Как объяснить ей, что жизнь — не только рестораны и ухажёры? Что семья, её кровь — это и есть главное? Устала ругаться, устала чувствовать себя лишней. Может, пусть сначала найдёт своего «суженого», а потом о нас вспомнит? Но сердце подсказывает: этого «потом» не будет.

Я не хочу терять мать. Но как удержать связь, если она сама рвёт её? Я тону в быте, а она будто не замечает. Может, это я эгоистка? Или она забыла, что значит быть матерью?

**Вывод.** Иногда самые близкие люди отдаляются — и нет виноватых, просто так вышло. Но больно осознавать, что ты больше не нужен.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 − 4 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя4 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя4 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя7 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя8 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя10 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя11 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя14 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...