Connect with us

З життя

Свекровь на свидании, я сижу с внучкой

Published

on

Сегодня в моём дневнике — история, от которой я до сих пор в лунку не врублюсь. Моя свекровь, Галина Петровна, больше двадцати лет одна. С отцом моего мужа разошлась тяжело, и сына растила сама — без алиментов, без помощи, впроголодь, зато с характером. Мужчины вокруг водились — красивая же, огонь-баба! — но замуж не шла: боялась, как бы отчим её Ванюшку не обидел. Всю молодость положила на то, чтоб сын вырос человеком. Не до свиданий было — думала, как бы кусок хлеба да крышу над головой иметь.

И ведь вырастила! Мой муж — золото, не человек, и я знаю, кому за это благодарность класть.

Но теперь-то что? Сын женился, у нас дочка родилась — у Галины Петровны внучка, радость, смысл жизни! Возится с ней, как мамка: и в парке гуляет, и пироги начиняет, и сказки на ночь шепчет. Казалось бы, живи да радуйся. Ан нет! Жизнь-то преподнесла сюрприз.

Перед Новым годом в «Охотном ряду» познакомилась с мужчиной. Стояли в очереди за селёдкой под шубой — разговорились. Он, Николай Семёныч, подполковник в отставке, тоже одинокий. И что вы думаете? Оба «Иронию судьбы» наизусть знают, оба по Воробьёвым горам любят бродить, даже чай пьют одинаково — крепкий, с лимоном, без сахара. Ну прямо киношная история!

Но вот незадача: Николай Семёныч зовёт её на свидания. А мы с мужем сутками на работе, внучка у бабушки живёт. Таскать ребёнка на романтический ужин? Смешно. Вчера звонок: «Лариса, посиди с Настенькой, а я… ненадолго». Я аж поперхнулась: «Куда?!» Оказалось, в «Пушкинское» кафе — пирожные есть, потом по набережной гулять, под звёздами…

Честно, я чуть со стула не свалилась. Ей за пятьдесят, а она — как девица на выданье! Предложила: «Пусть к вам зайдёт, самовар поставите». Не-ет, надо «по-настоящему». Пришлось с работы удрать — начальник сквозь зубя: «Ну ладно…»

Теперь сижу, думаю: это только начало. По её глазам вижу — одним вечером не отделаемся. Скоро либо отпуск за свой счёт брать, либо садик искать. А Галина Петровна уже намекает: «Коля у нас человек серьёзный, может, и до ЗАГСа дойдёт». Свадьба! В её-то годы!

Конечно, счастье каждому нужно. Но разве в их возрасте счастье — не в пирогах для внучки? Не в том, чтоб вечером в кресле, котёнка на коленях, да сериалы смотреть? Или я не права? Может, и впрямь любовь не спрашивает года?

Обижать не хочу — пусть попробует. Но вот вопрос: где тут место внукам? И где место бабушке в нашей жизни, если вдруг она… заживёт своей?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × п'ять =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...

З життя3 хвилини ago

Тобі не втекти від відповідальності, мама

Марiя смажила деруни, коли в двері подзвонили. Вона вийшла з кухнi, щоб відкрити. “Мамо, це до мене”, — зупинив її...

З життя1 годину ago

Сила братства

Чоловіча дружба Олег зупинив «Тойоту» біля торгового центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, що переходив...

З життя2 години ago

Чи це мій син?

Ось адаптована історія, переписана для української культури: Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши жодного колеги, і була цьому...

З життя3 години ago

Сила почуттів

Колись, давно, у маленькому селі на Поділлі жив чоловік на ім’я Василь. Довго він сидів, дивився на телефон, мов чари...

З життя4 години ago

Талант, що вражає

Артистка Марія зайшла у вагон метро й опустилась на сидіння. Навіщо вона вдягла черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя5 години ago

Житло, що зберігає таємниці родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи, думаючи, як зробити так, щоб мати не дізналася про двійку....

З життя6 години ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...