Connect with us

З життя

Свекровь на свидании, я сижу с внучкой

Published

on

Сегодня в моём дневнике — история, от которой я до сих пор в лунку не врублюсь. Моя свекровь, Галина Петровна, больше двадцати лет одна. С отцом моего мужа разошлась тяжело, и сына растила сама — без алиментов, без помощи, впроголодь, зато с характером. Мужчины вокруг водились — красивая же, огонь-баба! — но замуж не шла: боялась, как бы отчим её Ванюшку не обидел. Всю молодость положила на то, чтоб сын вырос человеком. Не до свиданий было — думала, как бы кусок хлеба да крышу над головой иметь.

И ведь вырастила! Мой муж — золото, не человек, и я знаю, кому за это благодарность класть.

Но теперь-то что? Сын женился, у нас дочка родилась — у Галины Петровны внучка, радость, смысл жизни! Возится с ней, как мамка: и в парке гуляет, и пироги начиняет, и сказки на ночь шепчет. Казалось бы, живи да радуйся. Ан нет! Жизнь-то преподнесла сюрприз.

Перед Новым годом в «Охотном ряду» познакомилась с мужчиной. Стояли в очереди за селёдкой под шубой — разговорились. Он, Николай Семёныч, подполковник в отставке, тоже одинокий. И что вы думаете? Оба «Иронию судьбы» наизусть знают, оба по Воробьёвым горам любят бродить, даже чай пьют одинаково — крепкий, с лимоном, без сахара. Ну прямо киношная история!

Но вот незадача: Николай Семёныч зовёт её на свидания. А мы с мужем сутками на работе, внучка у бабушки живёт. Таскать ребёнка на романтический ужин? Смешно. Вчера звонок: «Лариса, посиди с Настенькой, а я… ненадолго». Я аж поперхнулась: «Куда?!» Оказалось, в «Пушкинское» кафе — пирожные есть, потом по набережной гулять, под звёздами…

Честно, я чуть со стула не свалилась. Ей за пятьдесят, а она — как девица на выданье! Предложила: «Пусть к вам зайдёт, самовар поставите». Не-ет, надо «по-настоящему». Пришлось с работы удрать — начальник сквозь зубя: «Ну ладно…»

Теперь сижу, думаю: это только начало. По её глазам вижу — одним вечером не отделаемся. Скоро либо отпуск за свой счёт брать, либо садик искать. А Галина Петровна уже намекает: «Коля у нас человек серьёзный, может, и до ЗАГСа дойдёт». Свадьба! В её-то годы!

Конечно, счастье каждому нужно. Но разве в их возрасте счастье — не в пирогах для внучки? Не в том, чтоб вечером в кресле, котёнка на коленях, да сериалы смотреть? Или я не права? Может, и впрямь любовь не спрашивает года?

Обижать не хочу — пусть попробует. Но вот вопрос: где тут место внукам? И где место бабушке в нашей жизни, если вдруг она… заживёт своей?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя4 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя4 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя7 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя8 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя10 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя11 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя14 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...