Connect with us

З життя

Настоящая приятельница

Published

on

Та еще подруга

— Ну и зачем ты мне это рассказала? — спросила Наталья глухим, чужим голосом.

— Не знаю, — так же отстранённо ответила Света.

Она хотела что-то добавить, но взгляд Натальи остановил её: острый, как зимний ветер, полный недоверия. Таким взглядом смотрят на того, кто уже убил доверие.

В ту пятницу, как обычно после работы, Наталья и Света зашли в своё кафе. Этот ритуал длился годами: бокал вина, тёплые разговоры, редкие слёзы за чашкой чая. Просто две уставшие женщины, которым было где отдохнуть от семьи, работы, жизни. За столиком у окна они могли быть собой.

Но тот вечер пошёл наперекосяк.

Наталья вдруг вскочила, засмеялась и, бросив: «Подожди, я на минуточку!» — вылетела на улицу. Света подняла бровь, наблюдая за ней.

За стеклом она увидела: Наталья обнимает незнакомую женщину. Стройную, ухоженную, с доброй улыбкой. Света замерла.

Секунда. Ещё одна. Лицо всплыло в памяти, и внутри стало ледяно.

Она её знала.

Когда Наталья вернулась, между ними уже нависла тяжесть. Света напряжённо улыбнулась:

— Кто это?

— О, это Лена. Моя двоюродная сестра. А что?

— Мне показалось, я её где-то видела.

— Вы знакомы? Хочешь, познакомлю? Она чудесная!

— Нет! — Света почти вскрикнула. За соседними столиками обернулись. — Просто… не надо.

Наталья нахмурилась:

— Что происходит?

Света опустила глаза, сжимая кулаки под столом:

— Наташ… У Лены был муж. Его звали Сергей, да?

— Да. И что?

— Это я была с ним. Это я разрушила их брак.

Всё, что Наталья знала о разводе сестры, было с её слов. Измена. Горе. Развод, принятый без слов. Боль, о которой Лена молчала.

А теперь — признание Светы. Подруги. Женщины, которой она верила.

Света говорила, будто разматывая клубок, годами давивший ей на грудь:

— Мы с Леной дружили с детства. Двор, школа, институт — всё вместе. Потом она встретила Сергея. Я сначала радовалась. А потом… потеряла голову. Его взгляд, голос… он обнял меня на их свадьбе, просто в танце. И всё. Я не поняла, как, но знала: хочу его. Перестала быть подругой Лены. Стала её соперницей.

Сначала взгляды. Потом прикосновения. Потом проводы после вечеринок. А потом… Лена попала в больницу. Я пришла помочь. А ушла любовницей её мужа.

Он пришёл ко мне. Думала, началась новая жизнь. Но начался ад.

Сергей сравнивал. Упрекал. Говорил, какая Лена идеальная, а я — нет. В их годовщину напивался и плакал. Каждый раз.

Я жила в бреду. Пока не поняла: он меня не любил. Я была укрытием, но не домом.

Наталья слушала, сжав губы. Её трясло. Столько лет дружбы. Советы, чаепития, поддержка. А перед ней — человек, предавший её семью. Убивший душу сестры.

— Ты знала, что я её сестра? — глухо спросила она.

Света покачала головой:

— Нет. Только сейчас поняла. И… что бы ты ни сказала, я приму. Я виновата.

Наталья встала:

— Тогда всё. Прощай, Света. Удачи.

Света пришла домой. Вещи разбросаны, бутылка вина, грязная посуда. Сергей приходил. Не один.

В спальне — девушка. Молодая, спит.

Света развернулась и ушла на кухню. Сергей вскоре появился в дверях. В её халате. Пьяный.

— Ну давай. Скандаль, плачь. Мне всё равно. Я ухожу.

— Собирайся сам. И исчезай.

Он не ожидал. Ждал слёз, истерики. Плакать должна была она.

Но она не плакала. Слёзы высохли давно. Внутри — только пустота.

Наталья рассказала всё сестре. Лена слушала молча. В конце лишь сказала:

— Света для меня давно мертва. Как и Сергей. Я их простила. Но в свою жизнь больше не пущу. Простить можно. Поверить — никогда.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя4 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя4 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя7 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя8 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя10 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя11 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя14 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...