Connect with us

З життя

Обед для семьи исчез, когда в гости пришли друзья дочки!

Published

on

Готовлю ужин на семью, а друзья дочки всё сметают!

Моя дочь Арина — настоящая заводила. Её обаяние и щедрость притягивают ребят, будто мёд мух. В нашей московской квартире теперь постоянно толчётся её компания — не только одноклассники, но и ребята постарше. Конечно, я рада её открытости, но в последнее время всё вышло за рамки, и я уже на пределе.

Всё началось с невинных посиделок. На улице мороз, вот и пусть греются дома. Раньше Арина ставила чайник, доставала пряники, включала музыку — мило же! Но теперь она тащит сюда каких-то незнакомых подростков, которых я в жизни не видела. И их поведение повергает в шок.

Вчера зашла с работы — а на кухне двое незнакомых парней уплетают пельмени, которые я заготовила на два дня! Кастрюля пуста, как после нашествия саранчи. Грязные тарелки бросили в раковину и смылись, даже «спасибо» не кинули. Я вскипела! Ужинать нечего, а сил готовить заново — ноль.

Попыталась объяснить Арине: чужих домой таскать нельзя, а уж тем самым объедать семью. Конфеты, печенье — бог с ним, но холодильник — не благотворительная столовая. Дочь вспыхнула, крикнула: «Жадина!» — и заперлась в комнате, хлопнув дверью так, что люстра закачалась. Я осталась виноватой, но что делать?

Сварю, допустим, гречку с курицей, позову всех к столу — Арина демонстративно отворачивается, будто я ей не мать, а личный враг. Утром предупреждаю: «Еда на два дня, я поздно вернусь». Прихожу в одиннадцать — муж, Игорь, жарит яичницу на пустой сковородке. Опять эти «гости» всё сожрали. Арина снова в своей берлоге, разговоры игнорирует.

Я в тупике. Как до неё достучаться? Она орёт: «Ты ненавидишь моих друзей!» — и всё. Может, переходный возраст? Или мы с Игорем где-то просчитались? Хочу, чтобы дочь была счастлива, но и терпеть этот беспредел не могу.

Мы не олигархи — каждая копейка на счету. Оба пашем, как проклятые, а тут чужие дети наш холодильник опустошают. Бабушка ворчит: «Ремня им дать надо!» Но я против рукоприкладства. Хочу договориться, но Арина ни в какую. Чувствую, теряю контакт с родным ребёнком.

Что делать? Как объяснить, что это бьёт по семейному бюджету, но не обидеть? Как оградить дом от нашествия голодных орд? Сталкивались с таким? Делитесь опытом — сил больше нет…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × п'ять =

Також цікаво:

З життя45 хвилин ago

Батько-вірність

**Батько-герой** Оксана з торбою продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи щаблі. Так само вони рахували разом із сином,...

З життя2 години ago

Привіт! Я був впевнений, що наша зустріч неминуча…

Минуло вже років з тих пір… Рік тому Дмитро їхав додому з роботи та раптом побачив її. Поки шукав розворот,...

З життя3 години ago

Повернись до мене…

Ори так до мене… Соломія ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була повненькою і завжди заздрила худим однокласницям. Скільки вона...

З життя3 години ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...

З життя4 години ago

Сім’я мрії

**Ідеальна родина** — Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Оксана. — Чого? Моїх батьків? — запитав Богдан і взяв...

З життя4 години ago

Винуватцем є дощ

Понад усім винний дощ День був похмурим, але до вечора небо зовсім затягло хмарами, і пішов дрібний, нудний дощик. Весняні...

З життя5 години ago

Перший крок – найважчий

**Перший блин комом** Олена була гарною дівчиною двадцяти семи років. У її житті все було, як у пісні: «Ми вибираємо,...

З життя5 години ago

Дочка для щастя

Дочка для себе Марійка увійшла в квартиру й заслухалася. Швидко скинула плащ, черевики й одразу пройшла у кімнату до мами....