Connect with us

З життя

Крик матери: «Ты меня предал!», и исчезновение отца

Published

on

Мать кричала: «Ты предал меня!», а отец просто исчез.

Ольга крепко спала, когда резкий звонок разорвал ночную тишину. Она судорожно схватила телефон, чувствуя, как сердце колотится в груди.

— Ольга! — голос матери дрожал, словно на грани истерики. — Срочно приезжай!

— Мама, что случилось? — Ольга полностью проснулась, пытаясь заглушить подступающую тревогу. — Опять ссоритесь с папой? Разберитесь сами!

— Не с кем разбираться! — выкрикнула мать, голос её оборвался. — Твоего отца больше нет!

— Что? Папа… умер? — Ольгу пронзил холод, будто лёд прошёлся по коже.

— Приезжай! Не по телефону! — бросила мать и резко положила трубку.

Дрожащими руками Ольга стала собираться. Она неслась к родительскому дому в Подмосковье, не зная, что её ждёт.

— Ольга! Приезжай! — голос матери в трубке звучал, как набат.

— Опять что-то случилось? — сонно пробормотала Ольга, протирая глаза.

— Как ты можешь так спокойно отвечать?! — мать задохнулась от ярости. — У меня горе, а ты спишь!

— Мама, воскресенье, семь утра, — Ольга старалась говорить ровно, но внутри всё сжималось. — У меня дети, муж, дела. Объясни или я не поеду.

— Не поедешь? — мать аж захлебнулась. — Тебе плевать на родную мать!

— Мама, вы с папой вечно ругаетесь, — резко ответила Ольга. — Надоело быть между вами.

— Твоего отца больше нет! — прокричала мать и бросила трубку.

— Опять? — недовольно хмыкнул муж Ольги, Дмитрий, переворачиваясь на бок.

— Кажется, что-то серьёзное, — тихо сказала Ольга, всё ещё слыша мамины слова. — Надо ехать.

— Они сводят с ума! — взорвался Дмитрий. — Твоя мать вообще понимает, что у тебя своя жизнь?

— Дима, не начинай. Родителей не выбирают, — вздохнула Ольга. — Я должна поехать. С детьми разберёшься сам.

— Как всегда, — проворчал он. — Передай матери: ещё один такой звонок — и я подаю на развод.

Ольга удивлённо подняла бровь:

— Серьёзно?

— Конечно нет, — усмехнулся Дмитрий. — Но пусть испугается. Может, задумается.

— Не задумается, — покачала головой Ольга и стала собираться.

С детства в родительском доме не было покоя. Мать, Светлана Игоревна, кричала без умолку, а отец, Иван Сергеевич, молчал, сжав губы в тонкую полоску. Казалось, он её не слышит, но Ольга знала — внутри он кипел.

Ссоры участились, когда Ольга училась в школе. Сначала редкие, потом ежедневные. Мать орала так, что слышали соседи во всём девятиэтажном доме. Даже бабушки у подъезда качали головами: «Как он с ней живёт? Бедный мужчина».

Никто не спрашивал, каково Ольге. С виду семья была благополучной: отец — профессор в МГУ, мать — домохозяйка. Но «хозяйка» — это громко сказано. Светлана командовала всеми: мужем, дочерью, даже уборщицей, которую Иван нанял, чтобы жена меньше кричала. Напрасно.

Ольга мечтала сбежать. И сбежала — поступила в Москву, уехала и редко возвращалась. Даже её свадьба не обошлась без скандала — мать перебила отца во время тоста: «Я сама скажу! Он всё испортит!» Гости переглянулись, а Ольга готова была провалиться сквозь землю.

Позже отец тайно подарил Ольге квартиру: «Не говори матери». Она рассказала только Дмитрию. «Круто! — засмеялся он. — Надеюсь, у нас таких секретов не будет». «Не будет, — улыбнулась Ольга. — Я в отца: терпеть истерики не стану».

Эти мысли крутились в голове, пока Ольга ехала к родителям. Она ждала очередного маминого скандала, усталый взгляд отца. Но всё оказалось хуже.

Мать распахнула дверь с рыданием: «Всю жизнь ему отдала! А он… подлец!»

— Мама, где папа? — схватила её Ольга за плечи.

— Ушёл! Ночью! Вещи взял и исчез!

— Куда?!

— Не знаю! Звони ему сама, со мной не разговаривает!

Ольга набрала отца. Он ответил спокойно:

— Я на даче у Сергея. Устал. С тобой на связи.

— Пап, ты где? — спросила она, чувствуя, как мать впивается в неё взглядом.

— В Подмосковье. Не переживай. Всё в порядке.

— Договорились, — прошептала Ольга.

— О чём договорились?! — взвизгнула мать. — С предателем!

— Мама, хватит! Он просто устал.

— Это он тебе сказал?

— Нет, это я говорю.

Отец не вернулся. Мать нашла дачу, ломи— но он так и не открыл ей дверь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × чотири =

Також цікаво:

DE1 годину ago

Zwei Leben der Hannelore Brenninger

Die Diagnose kam an einem Dienstag im März, zwischen der Frühstückspause und dem Mittagessen im Seniorenheim "Am Lindenpark" in Regensburg....

DE1 годину ago

Werkstatt Bergmann bleibt zu

Mein Vater hat vierunddreißig Jahre lang jeden Kolben in dieser Werkstatt selbst in der Hand gehabt. Ich, Kevin Bergmann, sechsundvierzig,...

DE1 годину ago

Der Gesellschafterausschuss der Neumann Präzisionstechnik GmbH

Ich heiße Thomas Vogt, ich bin achtundfünfzig, und seit einundzwanzig Jahren führe ich zusammen mit meiner Schwägerin Renate Böhm die...

UA3 години ago

Картка з архіву під лавкою

Беата Заремба стояла за стійкою рецепції в харківському бізнес-центрі колишньої трикотажної фабрики "Промінь" і чекала, поки стара жінка нарешті втратить...

UA3 години ago

Автомайстерня без документів на моє ім’я

Мене звуть Роман Ковальчук, мені сорок два, і я тесть, про якого зараз пліткують півпід'їзду в Тернополі. Розповім, як усе...

UA3 години ago

**Нічне таксі за двісті гривень**

Я була на дев'ятому місяці вагітності, перейми йшли кожні п'ять хвилин, а чоловік вирішив, що вечеря з клієнтом важливіша, ніж...

DE4 години ago

Werde die Wehen zu früh und ohne Hilfe

Als Lea um vier Uhr morgens die Augen aufschlug, lag Mika quer im Bett, ein Fuß auf ihrem Bauch, und...

UA5 години ago

Кудлатий з-під Тального, дві тисячі гривень і дзвінок до Дарини

Цуценя лежало в канаві біля дороги на Синьків — там, де закінчується асфальт і починається щебінка до кар'єру. Скручене в...